BLAGO/ будуємо міста третього тисячоліття

Погляд на світ «Очима клоуна»: прем'єра вистави у незалежному театрі «ОКО»

Моновистава — особливий і надзвичайно складний театральний жанр. Адже один актор утримує увагу глядача впродовж години, а то й більше, взаємодіє з предметами, які часто виконують ролі інших персонажів, і, звісно, тримає у голові чималий текст. Далеко не кожний актор відважується на те, аби братися до моновистави

Фото театру
Фото театру

Олександр Чекмарьов наважився і не прогадав. До слова, він же є автором ідеї, режисером і продюсером вистави «Очима клоуна», яка отримала «прописку» в театрі «ОКО».

Від ідеї вистави до її втілення минуло три роки. Олександр довго шукав спочатку матеріал, який би хотів поставити, потім — команду, з якою міг би це зробити…

До співпраці залучив другого режисера Юрія Пилипчука, сценографку Єльвіру Босович, хореографку Юлію Скибу і композитора Андрія Сачева.

Роман Генріха Белля «Очима клоуна» побачив світ у 1963 році. Дія роману відбувається протягом другої половини лише одного дня, прожитого головним персонажем Гансом Шніром та побудована на його спогадах.

«Очима клоуна» — це трагікомедія про людину, яка намагається залишатися собою в суспільстві, де комфорт важливіший за правду. Зріз повоєнного суспільства Німеччини очима клоуна. Очима митця, якому вдавалось побачити набагато більше за інших, а передавши свої відчуття огиди та втоми від споглядання на тодішню дійсність, досконало відтворити добу. Це своєрідна сповідь людини, яка опинилася на самому дні суспільного життя, маючи багату і впливову родину. Але зрада коханої жінки зламала Ганса Шніра. Він почав шукати забуття на дні склянки. Вистава, зрештою, не про Ганса, а про його оточення. А сам актор і режисер головним персонажем вважає глядача в залі, а те, що відбувається на сцені, — це уже похідне.

«Мій персонаж не дуже приємна особистість, — зізнається Олександр Чекмарьов, — тому знаходити з ним спільні риси не дуже радісно. Але вони звісно є. Треба мати величезну сміливість, щоб зазирнути у власну безодню. Мій персонаж і я це робимо. Це те що нас об'єднує найбільше».

Олександр розповідає, що переживання Ганса Шніра дуже близькі його особистим переживанням. В житті актора теж трапляються періоди нерозуміння оточуючих, напади відчаю і самотності… Зрештою, від цього ніхто не застрахований. Важливо, як людина долає ці стани, чи є чесною зі собою, чи обирає шлях лицемірства і брехні, вдягаючи маски… Герой Чекмарьова, як і сам актор, обирає чесність.