Чому Зеленський так міцно вхопився за Сирського і не чує аргументів?

Свого часу він уже обпік руки на Залужному, коли на посаду Головнокомандувача ЗСУ поставили не сильно відомого вояку. А як тиха сапа взяла і стала популярною — цілком заслужено за кілька рішень 2022 року.

Пенсіонер із радянського минулого, Сирський ідеальний і зручний Головком. Негативу багато, він «русскій», всілякі некомпліметарні історії ще з першого етапу війни — АТО. Тож хороший персонаж, щоб і пар випустити, і увагу не привертати, і конкурентів чужими руками виривати з електоральної клумби. І додає негативу такій інституції як ЗСУ історіями про «Скелю», мʼясників і бліх в центрах БЗВП.

Окремо скажу, що типаж Сирського — це якраз ті, хто зумів вижити в нашій холодній і голодній армії 1990-2000хх, тому ці досвідчені мужчини тягнуть методи і в нинішні двадцяті.

Поміняти його Зеленський не хоче. Бо візьми на цю посаду когось яскравого — спецом візьму три впізнавані прізвища: Драпатого, Прокопенка чи Білецького, то через півроку у народу буде новий улюбленець. І лови уже собі місце під сонцем.

Деяких інших конкурентів вдалось утилізувати або скандалами, або кадровими ротаціями.

Так, Малюка, який почав набирати медійність — спочатку замазали дотичнітю до спроби похитнути НАБУ та САП. А далі його вигнали із СБУ, як собаку.

З Будановим ще цікавіша історія. Із ГУР МО його перекинули на ще тепле місце Єрмака. І там пан Кирило мусить балансувати і писати пости про «єдиний фронт», про сутички Зеленського з урядом — бо, не дай, Бог, запропонують тобі пост міністра оборони, а ти не відмовишся.

Тому Сирський треба Зеленському, щоби пропетляти на виборах.

А про перемогу хай інші думають.

Джерело