«Леополіс» виходить на сцену

Напередодні прем'єри заньківчани запросили на пресконференцію журналістів, у якій взяли участь режисер Максим Голенко, сценограф Олександр Білозуб, балетмейстер Олексій Бусько, відповідальна за музичне оформлення Марія Ясинська, львовознавець, історичний консультант, публіцист Ілько Лемко та батяр з батяркою — виконавці головних ролей у виставі Діана Каландарішвілі та Юрій Хвостенко.

Особливий настрій майбутньої прем'єри відчувався вже під час пресконференції. Виконавець головної ролі з’явився на зустріч із журналістами, здається, вже «в ролі» свого персонажа. У його манері спілкування, дотепах і невимушеній поведінці легко вгадувався справжній львівський батяр. Актор сипав жартами, охоче вступав у діалог із присутніми та створював атмосферу доброго гумору.

Символічною деталлю образу стали мешти, які колись належали легендарному заньківчанину Богданові Козаку. Цей штрих додав розмові особливої теплоти та став своєрідним містком між театральними поколіннями. Уже тоді стало зрозуміло: на глядачів чекає не лише історія про Львів, а й яскравий, харизматичний герой, у якому оживає знаменитий львівський батярський дух.

Атмосфера старого Львова зустрічає глядачів ще до початку вистави. У фойє театру розгорнуто своєрідну експозицію, яка допомагає зануритися в епоху батярів. Тут можна побачити унікальні фотографії давнього Львова, афіші виступів легендарного батярського дуету Щепка і Тонька, чиї жарти та пісні колись знало все місто.

Окрему увагу привертають зразки жіночого одягу того часу, що відтворюють моду міжвоєнного Львова. Усе це створює особливий настрій і стає своєрідним прологом до «Леополіса», допомагаючи глядачам відчути дух міста, його колорит, гумор та неповторну атмосферу.

За словами Максима Голенка, «Леополіс» — це не просто вистава про місто. Це художня подорож у простір пам’яті, історії та людських доль, які формували Львів у різні епохи. Через переплетення особистих історій і знакових подій творці прагнуть показати багатогранний образ міста, що століттями було місцем зустрічі культур, традицій і поколінь.

Журналістка «ВЗ» під час пресконференції поцікавилася у Максима Голенка, чому виставу про Львів, поставлену на сцені театру Заньковецької, написав не львівський драматург, а автор із Харкова Олег Михайлов.

Відповідаючи, режисер наголосив, що для нього визначальним є не місце народження чи проживання драматурга, а талант, професійність і здатність побачити тему під новим кутом. За його словами, погляд людини з іншого міста інколи дозволяє помітити те, що для місцевих мешканців стало звичним і непомітним. Саме тому творча команда свідомо обрала такий підхід, прагнучи створити не музейну реконструкцію Львова, а живу й сучасну театральну історію про місто та його людей.

Нова постановка стала одним із наймасштабніших проєктів театру останніх років. Над створенням вистави працювала велика команда митців, а в постановці задіяні майже всіактори театру. Особливу увагу автори приділили сценографії, музичному оформленню та візуальним рішенням, які допомагають відтворити атмосферу Львова та передати його неповторний дух.

За словами Максима Голенка, «Леополіс» є спробою осмислити феномен міста через людські історії, емоції та пам’ять. Вистава порушує теми ідентичності, співіснування різних культур, втрат і надії, залишаючись водночас актуальною для сучасного глядача.

Прем'єрні покази 13 і 14 червня вже викликали значний інтерес серед львівської публіки та театральної спільноти. Очікується, що «Леополіс» стане однією з найяскравіших мистецьких подій літа та займе особливе місце в репертуарі театру імені Марії Заньковецької.

Початок нової вистави — це ще одна важлива сторінка в історії знаного театру, який продовжує шукати нові форми діалогу з глядачем і водночас зберігати повагу до культурної спадщини. А для львів'ян та гостей міста прем'єра «Леополіса» стане нагодою по-новому поглянути на Львів — місто, яке надихає, дивує та об'єднує.