Сам на сам із світом: військові на сцені Театру Курбаса

Постановка створена за п'єсою ветерана, актора та сценариста Михайла Фатєєва, який сам пройшов фронт. Можливо, тому в ній відчувається справжність — кожна репліка, кожен жест, навіть пауза. Тут немає вигаданих історій чи надуманих емоцій. Це реальні спогади і переживання, висловлені через мистецтво.

Сюжет розгортається довкола двох військових, які після служби вирушають на реабілітацію до Львова. У потязі вони знайомляться з цивільною парою — і ця зустріч стає переломною для кожного. Війна, страх, розчарування і надія переплітаються у простому людському спілкуванні.

«Лікуємось ми тут, перебуваємо як на космічній станції, але потім вийдемо у відкритий космос — і опинимось сам на сам із цілим світом», — говорить головний герой.

У цих словах — суть вистави. Бо повернення до мирного життя часто стає для ветеранів новим випробуванням. Як знову навчитися жити, кохати, довіряти — про це «Сам на сам».

Режисер постановки Олег Онещак зізнається: робота з військовими — це особливий досвід.

«Так, як говорять вони, ніхто не зіграє. Це навіть не гра — це правда, яка йде від них. І саме це робить виставу живою», — каже режисер.

У виставі немає складних декорацій чи спецефектів. Є лише кілька символічних предметів, які допомагають передати атмосферу дороги, поїзда, лікарняної палати. Але найголовніше — це актори, їхні очі, голоси, тиша між словами.

Проєкт реалізовано у співпраці з реабілітаційним центром UNBROKEN, який допомагає військовим та ветеранам відновити не лише тіло, а й душу. Участь у постановці беруть самі пацієнти центру та їхня менторка. Для багатьох із них сцена стала своєрідною терапією — можливістю висловити те, про що важко говорити поза театром.

Глядачі виходять із зали мовчки. Вистава залишає відчуття правди, болю і водночас великої сили. Бо перед ними — люди, які пройшли крізь війну, але не втратили здатності творити, відчувати й дарувати надію іншим. Сподіваюсь, ця тема підтримає дух присутніх у залі ветеранів.

«Сам на сам» — це не просто вистава. Це крок до розуміння. І до вдячності тим, хто сьогодні знову вчиться бути поруч із мирним світом.