«Коли закінчилися полотна, рятували тетрапаки з-під вина»: Орест Манюк провів авторську екскурсію у Домі Франка

Оксана Тарнавська
- 13.07.2026, 10:23
- 185

У Домі Франка у Львові відбулася авторська екскурсія ювілейною виставкою заслуженого художника України Ореста Манюка. Зустріч пройшла у невимушеній приятельській атмосфері: замість сухої лекції — жарти, спогади, історії з мандрів і, звісно, розповіді про картини, які народжувалися у різних куточках світу

Орест Манюк з художницею Лесею Квик. Фото автора

Експозиція стала своєрідною мандрівкою разом із художником. На полотнах — сонячна Португалія, романтична Венеція, колоритні вулички Неаполя, туманний Лондон, а поруч — добре знайомі львів'янам панорами рідного міста, собор Святого Юра, карпатські краєвиди та квіткові композиції, що вже давно стали візитівкою митця.

Особливий інтерес у відвідувачів викликала історія португальського періоду Ореста Манюка. Як зізнався художник, їхав до Португалії лише на місяць-два, аби попрацювати на пленері. Та почалася пандемія COVID-19, і запланована коротка подорож перетворилася на майже дев’ятимісячне перебування.

«Я думав трохи помалювати і повернутися додому. А вийшло так, що Португалія затримала мене майже на дев’ять місяців», — усміхається художник.

За цей час митець створив понад 150 полотен. Частину подарував друзям, частину придбали місцеві мешканці, тож нині його роботи зберігаються у приватних колекціях португальців.

Не обійшлося й без анекдотичних ситуацій. Одного разу художнику просто забракло полотен.

«Виявилося, що тетрапаки з-під вина — чудова основа для живопису. Складаєш, склеюєш, ґрунтуєш — і можна малювати далі», — розповів Орест Манюк.

Публіка зустріла цю історію сміхом, адже почуття гумору — одна з найхарактерніших рис художника.

Під час екскурсії маестро зупинявся біля окремих робіт і пояснював, чому саме той чи інший краєвид привернув його увагу. Цікаво, що деякі лондонські пейзажі він писав із тих самих ракурсів, які колись обирав Клод Моне. Втім, у роботах Ореста Манюка немає наслідування — друзі недарма жартома називають його «Манючеллі»: стиль митця впізнаваний з першого погляду.

Найближчими ж серцю автора залишаються українські мотиви. Карпати, львівські вулиці, старі храми й квіти він пише з особливою теплотою, перетворюючи знайомі місця на емоційні образи.

Ювілейна виставка у Домі Франка ще раз підтвердила: Орест Манюк — не лише талановитий живописець, а й захопливий оповідач. Його екскурсія стала не просто коментарем до картин, а справжньою подорожжю світом, побаченим очима митця, який уміє знаходити натхнення всюди — від узбережжя Атлантики до львівських дахів.