Новий роман Марії Матіос «Жінці можна довіряти» засновано на реальних подіях

У вишуканій атмосфері Дзеркальної зали Львівської національної опери відбулася презентація нового роману відомої української письменниці Марії Матіос «Жінці можна довіряти», що вийшов у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Модерував літературну подію знаний режисер Ростислав Держипільський, який два десятиліття тому першим здійснив театральні постановки творів Матіос на великій українській сцені: вистави «Солодка Даруся» і «Нація» від Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка досі збирають аншлаги.

На початку презентації Марія Матіос зауважила, що не була у Львові п’ять років і що презентації у місті Лева для неї, як і для інших авторів, — це завжди виклик. Пригадала письменниця і свої перші літературні тріумфи, які також були пов’язані саме зі Львовом: у 2000-их, приїжджаючи сюди на Форум видавців, до неї вишиковувалися довжелезні черги вдячних читачів, подекуди автографи доводилося роздавати по 5−6 годин поспіль. Тоді книги авторки видавала львівська Літературна агенція «Піраміда». А останніми роками видавцем Матіос є Іван Малкович і його «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Над своїм новим романом (ошатне видання на понад 600 сторінок) Марія Матіос працювати три роки. Як каже сама авторка, у книзі - 95 відсотків реалій, документалістики (до найдрібніших деталей) і 5 відсотків письменницької вигадки. У «Жінці можна довіряти» багато автобіографічного, а також реальних історій людей, які погодилися стати героями літературного твору. Щоправда, деякі імена змінено: зокрема, знаменитий український композитор Володимир Івасюк, історію якого знайдемо в романі, став Володимиром Панасюком. Примітно, що на львівську презентацію книги завітала молодша сестра маестро Галина Івасюк-Криса.

Хронологічно сюжет роману охоплює період від 1970−80-их і до наших днів. «Ключі від теперішнього завжди припадають пилом у минулому, — каже Марія Матіос. — Та чи кожен має відвагу добровільно відімкнути комори своєї памʼяті, де замкнено зраду і підступ, законсервовано брехню? Як часто наші вчинки в минулому б’ють рикошетом по рідних, кардинально змінюючи їхні життя?». А в анотації до книги читаємо: «Шинелі і методи роботи МҐБ і каральних органів з попередніх книжок письменниці нікуди не ділися — вони перекочували в сучасні кабінети і перетворилися у більш витончені ігри з жертвами».