Дрогобич, Ніжин, Острог

Високопоставлений функціонер-освітянин давно вже до столиці повернувся, а академічна спільнота міста Котермака дотепер продовжує обговорювати «тези» його виступів під час зустрічей як з керівництвом, викладачами та студентами Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка, так і з членами ректорату та іншими представниками Донецького національного технічному університету (ДНТУ) на чолі з ректором вишу Ярославом Ляшком. Нагадаємо для тих, хто не стежить за «перипетіями» долі Донецького університету, що, починаючи із 2014 року, даний навчальний заклад тричі евакуювали. Спочатку виш перевели до Покровська. Після 8 років перебування там відбулось його друге «переселення», коли університет у Луцьку «прописали». Але, як виявилось, ненадовго.

Лише за онлайн програмами працювали

Що не склалось на Волині, чому після трьох років перебування там у Міністерстві освіти й науки України, згідно з оприлюдненим у серпні ц.р. наказом, прийняли рішення перевести престижний навчальний заклад до Дрогобича? Михайло Винницький пояснив це спробою перевести бодай частково навчання з великих міст до менших. За приклад взято засадничі принципи організації університетської школи у таких високо розвинутих країнах, як США та Англія, де центрами вищої освіти є не мегаполіси, а невеличкі міста з агломерацією, де проживає близько 100 тис. людей. В Україні на такий статус могли претендувати такі міста, як Дрогобич, Ніжин та Острог, де вже функціонують Дрогобицький педагогічний університет імені Івана Франка, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя та Національний університет «Острозька академія». Саме в Дрогобичі, в якому свого часу, крім педагогічного університету, вже діяли навчальні підрозділи Львівської політехніки, вартує розпочати відновлення інженерної технічної школи. Цю місію покладуть на Донецький національний університет, який у часи свого розквіту мало чим поступався Київській політехніці. Донеччани, які в Луцьку працювали лише за онлайн програмами, як заявив у розмові з нами ректор університету, професор Ярослав Ляшок, скучили за живим спілкуванням із студентами та готові все зробити для того, щоб повернути здобувачів вищої освіти до студентських аудиторій. Зокрема, якомога швидше перевезти з Києва та Луцька навчальне обладнання до Дрогобича, повернутись до того, що вже було, коли університет працював повнокровно. Це б могло посприяти відродженню технічної думки у Дрогобичі, підготовці нового покоління інженерів.

Щоб «хід» широкомасштабному процесу дати

На зустрічі з Михайлом Винницьким не було конкретизовано терміни відновлення стаціонарного навчання у Донецькому університеті в Дрогобичі. Якщо подивитись на речі реально, то це, мабуть, станеться через рік. Станом на сьогодні донеччанам для організації навчання виділено приміщення колишнього міського архіву Дрогобича на вулиці Самбірській. Вже вирішено питання з розміщенням адмінперсоналу навчального закладу. Усе з місця начебто зрушилась. І це добре. Але мало. Щоб дати хід, відкрити ворота для широкомасштабного процесу, потрібно вирішити питання з навчальними корпусами. Підказкою, живим прикладом тут міг би послужити новаторський підхід, який у найкращі часи застосував менеджмент Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка, коли ректором був світлої пам’яті Валерій Скотний. Тоді деякі нові факультети вишу базувались не тільки в Дрогобичі, а й у Трускавці і навіть Самборі. Попереду велика робота чекає. Не лише про навчальні корпуси для ще одного університету в Дрогобичі йдеться, а й про допомогу з житлом для нових викладачів і студентів.

Михайло Винницький добре відгукнувся про теперішню роботу Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка. Розповів, чому вірить у перспективи розвитку, велике майбутнє навчального закладу На цьому наголосив під час зустрічі з менеджментом університету, студентами та ректоркою, професоркою Валентиною Бодак.