Клопотенко може піти у політику: деталі

«Зі своїм рейтингом впізнаваності я можу легко піти в політику. Придумаємо кампанію, наберемо політтехнологів… Але куди мені йти? Депутатом бути й писати закони? Я не буду писати закони — не вмію і ніколи не хотів. Очолити міністерство? Супер! Я „за“ очолити міністерство. Але мені треба відмовитися від своїх бізнесів публічно. Я відмовлюся, буду заробляти 48 тисяч гривень. Я не проти. Але всі свої ресторани куди дівати? Закрити просто? Щоби що? Щоб країна процвітала? Я радий… Але я придумав іншу стратегію», — розповів Євген.

Точніше — він її не придумав, а запозичив в одного із українських меценатів, провідника національного руху Андрея Шептицького, який «побудував молочний завод, і всю продукцію продавав у Польщу, а зароблені гроші вкладав в українські школи».

«Я створю величезну бізнес-імперію, яка буде приносити безліч грошей. І я 50−60% цих грошей буду віддавати на розвиток країни. Це набагато простіше. Мені зараз на написання програми для шкільного харчування треба 150 тисяч доларів. У міністерстві кажуть: давай ми тобі дамо. Я кажу: не треба. Я не хочу брати гроші у держави. Я візьму свої, які бізнес приносить, напишу програму і зміню шкільне харчування. Це ж набагато легше. Я вже в політиці, якщо можна так сказати, бо змінюю якісь громадські процеси, в мене є якась думка, яка впливає на суспільство. Просто я не отримую зарплату від громадян і громадяни мене не обирали. Я ніби й не політик, але я активно консультую, допомагаю, даю свої сили й енергію, душу, гроші - все даю, аби тільки наша країна ставала кращою», — планує Євген.

Безпосередньо у політику поки що Клопотенко готовий йти, якщо неодруженим «дотягне до 45−50 років».

«Тоді я всі бізнеси віддам, буду робити рок-н-рол. У 55 мене посадять або уб’ють. Бо точно я реформую цю країну!» — впевнений ресторатор.

Отож, ймовірно, що реформа шкільного харчування, яка нині триває - це один з «політичних» кроків Євгена, які він здійснює, не перебуваючи безпосередньо при владі.

Звісно, змінювати те, що укорінювалося десятиліттями у освітніх закладах, не просто. Навіть — складно. Та процес повільно, але невблаганно суне вперед.

Нещодавно у межах реформи 60 шкільних кухарів мали інтенсивне навчання, і тепер вони поділяться досвідом з колегами.

«Вони мають навчити кожен по 40 кухарів. Ми створили місця, куди можуть громади відправляти своїх кухарів вдосконалювати їхні навички і вміння, щоб вони потім готували кориснішу і якіснішу їжу. Також ми в процесі написання нового великого збірника меню і його цифровізації», — поясниі Клопотенко.

Цифрове меню буде доступне у майбутньому на платформі «Мрія» — це такий собі аналог «Дії», присвячений дітям. У цьому додатку шкільні кухарі зможуть у три кліки згенерувати гарне й смачне меню. Разом з тим у батьків буде змога слідкувати за тим, чим годують їхніх дітей у навчальному закладі, а у експертів-реформаторів — «фільтрувати котлети по-пожарськи і жахливу печінку».

Також на запитання «як готувати смачну й корисну їжу на допотопному обладнанні, яким укомплектовано більшість сільських шкіл?» Євген відповідає: проблема не у матеріальній базі. Бо є школи, «де і на старих кухнях кухарі готують, як боги».

Та зараз реформатори думають, як вирішувати це. І варіанти є. Наприклад, у нових школах можуть з’явитися фабрики-кухні, які годуватимуть десятки інших закладів. Або обіди з опорних шкіл можна розвозити у кілька сусідніх шкіл.

«ОТГ на місцях спілкуються, знаходять рішення. Не буде так, що ми все переобладнаємо — і все почне працювати. Треба шукати змогу, варіанти. Ми живемо під час війни. І до війни обладнання на кухні це була не найбільша проблема в суспільстві. Проблеми є. Чи можемо ми їх вирішити зразу? Ні. Чи йдемо до їхнього вирішення? Так, йдемо», — запевняє Клопотенко і додає, що жодні хейтери не відіб'ють у ньому ідею реформування шкільного харчування.

«Що скажуть мої виборці, якщо зараз я не доведу почате до кінця?», — сміється він.