Пам’ятник Григорію Геврику декомунізували. Але не демонтували!
Від 24 лютого 2022 року, початку повномасштабного нападу росії на Україну, у Дрогобичі перейменовано понад 20 вулиць, у назвах яких містився ідеологічний «душок». Справжнім проривом тут став демонтаж Меморіалу слави радянських воїнів «Вічний вогонь» та перехід громади церкви Преподобного Іова Почаївського до ПЦУ. Остаточну «крапку» у згаданому церковному переході поставив сам Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, який минулого тижня освятив у Дрогобичі престол та монастир святого Іоанна
Щоб не помилитись, не «перегнути» палицю у кампанії з перейменувань вулиць та звільнення громадського простору від пам’ятників та інших монументальних засобів з ворожим впливом на свідомість громадян у місті створено спеціальну комісію, на засіданнях якої вивчають пропозиції громадян, аналізують заяви та зауваження всіх небайдужих. Тут часом виникають палкі дискусії. Далеко не відразу та не одноголосно приймають рішення, які, врешті-решт, беруть гору та стають остаточними.
Особливо гострою вийшла розмова, коли дійшло до вирішення долі пам’ятника герою радянського союзу Григорію Геврику. Не один день знадобився для того, щоб остаточно визначитись, що робити з пам’ятником — знести чи залишити. Річ у тому, що сам Григорій Геврик — дрогобичанин. Його історія унікальна. Те, що випало на долю цієї людини, через які випробування довелось перейти — вартує окремого дослідження. До лав радянської армії Григорій потрапив не з власної волі, а з примусу. Сталося це після того, як він, дивізійник з «Галичини», вислизнув з «бродівського котла» у 1944 році. Повернувшись додому, ані гадки не мав воювати за радянську владу. Але довелось.
Червонопогонники-визволителі висунули ультиматум батькам Геврика. Нова влада зажадала, аби Григорій став до лав радянської армії. Якщо ж ні, тоді батьків до Сибіру відправлять. Син не міг не прислухатись до батьківських прохань. Так Григорій Геврик став бійцем радянської армії.
У боях з німецькими фашистами не раз відрізнявся сміливістю та кмітливістю. Звання героя отримав посмертно. Ніяк ця історія у загальновідоме ідеологічне кліше, де всі герої, хто прогнав німецького окупанта з дрогобицької землі, народились і виросли не тут, не вписується. Григорій Геврик — направду свій. Не перекінчик і не зрадник, а правдивий Герой. Таких людей потрібно знати та пам’ятати. І, звісно ж, шанувати. Такого висновку дійшли в Дрогобичі. Прийнято рішення, найбільше того добивались жителі вулиці Горішня Брама, де колись жили Геврики та де дотепер стоїть пам’ятник, споруду не демонтувати.
Цього тижня пам’ятник позбавили радянської символіки. Декомунізували. Старий напис замінили на новий: «Дрогобичанин Григорій Геврик — герой Другої світової війни».
