«Там буде інший напис, можливо, «Місто шахтарської слави»…

Працівники Шептицького КП «Комунальник» демонтували з пам’ятника Шахтарю літери старої назви міста — Червоноград. Монумент шахтарю стоїть на в'їзді до міста і є його візитівкою. Таким чином остаточно поставлено крапку у тривалій історії перейменування Червонограда на Шептицький у рамках декомунізації.

Нагадаємо, 19 вересня Верховна Рада України перейме­нувала у рамках закону про декомунізацію 327 населених пунктів. У цьому переліку було і місто Червоноград на Львів­щині, яке отримало нову назву — Шептицький, на честь Ми­трополита Андрея Шептицького.

Цьому історичному рішенню у колишньому Червонограді передувало багато перипетій. Коли Інститут національної пам’яті рекомендував змінити назву, в місті ламали списи під час численних дискусій, громадських обговорень, на сесіях міської ради… 2023 року провели електронне голо­сування. Тоді більшість містян, що взяли участь у голосуван­ні, 1294 особи, висловилася за назву… Червоноград (тобто за те, щоб залишити стару радянську назву). Понад тисячу містян підтримали варіант Кристинопіль — історичну назву міста до 1951 року. І лише сотня людей проголосували за нову назву — Шептицький.

До 27 січня 2024 року пред­ставники Червонограда мали по­дати варіанти нової назви до Вер­ховної Ради, але пропозицій не надійшло. Тоді, згідно із законо­давством, парламент мав зміню­вати назву сам. На профільному комітеті депутати запропонували кілька назв і підтримали варіант «Шептицький». Після цього Чер­воноград був перейменований на Шептицький.

Як місто звикає до нової назви? Чи виникають якісь труднощі, зо­крема на технічному рівні? Скільки коштує для міста це перейменуван­ня? Чи є проблеми у містян зі змі­ною документів? Усі ці питання «ВЗ» з’ясовував у міського голови Шеп­тицького Андрія Залівського.

«Мені особисто не важко при­стосуватися до нової назви. Як мешканцям — треба питати у них, — розповів Андрій Залівський. — Принаймні у місті все спокійно, усі все нормально сприймають. Хоча одна людина подала позов у Верховний суд — про скасуван­ня постанови ВР щодо перейме­нування. Деталей цього випадку я не знаю. І це не є компетенція міської ради. Скільки коштува­тиме місту це перейменування — ми цю інформацію підготуємо і оприлюднимо згодом. Зараз ми у процесі замовлення нових виві­сок, печаток тощо. Коли підіб'ємо підсумки, тоді озвучимо, скільки витратили на це. Містянам зараз документи міняти не треба. Хіба у тих випадках, коли хтось із них відчужує нерухомість, тобто коли ці зміни ініціюють самі містяни. Демонтовані літери старої назви є на обліку в житлово-комуналь­ному підприємстві й будуть збе­рігатися там. Нової назви міста на цьому монументі не буде. Там буде інший напис, можливо, „Міс­то шахтарської слави“ або щось інше. Де буде встановлено напис „Шептицький“ — це все обговорю­ватиметься із містянами та на се­сії міської ради».

Довідка «ВЗ»

Монумент «Гімн праці» (пам'ятник Шахтарю) відкрили 25 серпня 1978 року під час святкування Дня Шахтаря. Ідея створення виникла після ювілейної виставки львів­ських художників у 1976 році, де увагу містян привернула скульпту­ра Йосипа Садовського «Шахтар», з якої згодом створили пам’ятник.