Блаженніший Святослав на Львівщині

Про її канонічне заснування тодішній Глава УГКЦ, Блаженніший Мирослав Іван (Любачівський) оголосив 12 липня 1993 року. Сталося це після багатьох років служіння у підпільних умовах. Арештів та поневірянь, переслідувань священнослужителів, які не пішли на угоду з комуністичним режимом.

… Урочистості з нагоди ювілею єпархії припали на перший та другий дні Зелених свят. Спочатку, на саму П’ятдесятницю відбулось Архиєрейське Богослужіння у прокатедральному соборі Пресвятої Богородиці в Самборі. Учора в місті на Дністрі посвячено реставрований хрест, який 2 липня 1989 року з нагоди проведення першого привселюдного Богослужіння після виходу з підпілля встановила тутешня громада УГКЦ. Близько 250 священників та чисельні вірні, представники усіх парафій єпархії разом з гостями з інших місцевостей, тисячі людей прийшли на Архиєрейську Службу Божу, яка за участі Глави УГКЦ, Блаженнішого Святослава Шевчука, відбулась на подвір'ї внутрішнього дворика катедральної церкви Святої Трійці в Дрогобичі. У своїй натхненній проповіді Святослав Шевчук згадав про 12 липня 1993 року, день канонічного заснування єпархії. І він, тоді ще юний хорист, взяв участь у цій історичній події.

Що означає цей ювілей? Яку місію, яке завдання повірено здійснити нам? На одну важливу «деталь» звернув увагу Блаженніший — там, де відновлено структури УГКЦ, де інституційно заявляє про себе колись люто переслідувана Церква, сьогодні люди отримали захист, війна не лютує так, як там, звідки від звіра-людожера мільйони людей втекли. Тут нашим співвітчизникам приготовано Божий прихисток. Ще зовсім недавно ми, жителі західних теренів нашої держави, готувались до «походів», йшли на схід. Щоб пробудити там український патріотичний дух, нагадати співвітчизникам про нашу спільну місію: маємо молитися, працювати й жити для України. Це буде дуже Сьогодні вже схід сам йде до нас. Християнські цінності на українській землі - це той найнадійніший, найміцніший фундамент, на якому тримається що державність, наша культурна самобутність, все решта, що робить нас сильними та охороняє від Зла.

Згадав Блаженніший і про перші дні сьогоднішньої війни, коли чи не кожен намагався втекти від обстрілів та бомбардувань столиці, коли уряди найпотужніших, найбільш розвинутих країн світу не просто рекомендували, а ставили питання руба — щоб їх дипломатичні представництва якомога швидше покидали Київ. Якими бачились тодішні події тим, хто не просто не піддавався паніці, а вірив у щось більше, на правдиву віру покладався? Бо ж не може бути такого, щоб Господь, який упродовж тисячоліть охороняв нас і готував до своєї місії, відвернуся, не захистив у час повномасштабного нападу нашого найлютішого ворога. Віра у нездоланний Божий захист допомогла встояти. Сьогодні маємо у молитві своїх воїнів згадувати.