Легше рашистам не буде

Тисячі патріотів увійшли до їхнього складу. Це ті люди, які, заявивши про свою готовність із зброєю в руках захищати рідну землю, з першого дня війни попросилися не лише до тероборони, а й виявили бажання піти на фронт, щоб рашистську навалу зупинити. Місцем дислокації формувань, крім Дрогобицької, стали Трускавецька, Бориславська, Східницька та Меденицька ОТГ.

Завдання таких формувань — захист краю в умовах військової агресії росії. Через деякий час після того деякі з тероборонівців отримали скерування на фронт. Всі вони стали на захист рідної землі у найгарячіших на той час ділянках спротиву — під Києвом, а також у Сумській, Черкаській та Чернігівській областях. Час на місці не стоїть. Ситуація на полі бою постійно змінюється. Сьогодні вже не росія, а ЗСУ, перебравши на себе стратегічну ініціативу, диктують умови. Ворог, хоч ще й чинить спротив, але в багатьох випадках, зазнаючи великих втрат у живій силі та техніці, втікає. Це дозволяє вносити корективи, міняти структуру тероборони. На Дрогобиччині, як наголошено під час недавньої наради у районній військовій адміністрації, згадувані шість добровольчих формувань реформують в одне. Робиться це за наказом вищого командування ЗСУ. Вже призначено командира новоствореного підрозділу, здійснюється перепідписання контрактів із добровольцями. Оголошені зміни викликали тривогу у декого із присутніх у залі: чи не зарано зменшуємо чисельність тероборонців, чи не скористається цим агресор, якщо, боронь Боже, ситуація на полі бою зміниться не на користь України?

Стривожених учасників наради відразу ж заспокоїли. Легше рашистам, які здебільшого панічно бояться зіткнень із ЗСУ, як висловився запрошений для виступу розвідник Микола К., не буде точно. Буде гірше: час розплати настав. Але війна ще не завершилась, остаточно агресора не перемогли. Тому українцям залишається одне — добивати того, хто прийшов до нас вбивати. Микола К. знає, що говорить. Його війна з нашим теперішнім лютим ворогом почалась ще у 2014 році. Учасник багатьох операцій у тилу ворога, снайпер. Кілька місяців тому, підірвавшись на міні, втратив ногу. Після лікування та проходження курсу реабілітації вдома не залишився. Відразу ж після наради поїхав до своєї військової частини, щоб разом із побратимами далі нищити агресора. Це, на переконання відважного розвідника, який не одному нападнику «посприяв» у тому, щоб свій земний шлях завершив в Україні, єдиний спосіб з орком «домовитись». Така робота і на тероборонівців чекає, якщо їх після теперішнього «переформатування» перекинуть для виконання бойових завдань на фронті. На війні - як на війні.