«Моцарт і Сальєрі» на сцені театру «Воскресіння»
Прем’єра музичної феєрії за мотивами однойменної трагедії Олександра Пушкіна в перекладі Івана Франка відбулася 18 грудня
Вистава, яка триває годину і десять хвилин, вмістила в себе історію життя, творчості і загадкової смерті геніального австрійського композитора Вольфганга Амадея Моцарта. Чи справді його старший товариш і, без сумніву талановитий композитор, диригент і педагог Антоніо Сальєрі настільки заздрив таланту Моцарта, що вдався до підступного отруєння?
Принаймні, саме на цьому конфлікті майже два століття тому Олександр Пушкін і побудував свою трагедію «Моцарт і Сальєрі». Хоча жодних доказів цьому немає.
Режисерка Алла Федоришина каже, що цей твір дає простір для великої фантазії. «Що таке творення і що таке злодійство? — роздумує вона. — Для мене творення — це Бог, а злодійство — це диявол. Люди споконвіку борються із тим дияволом і ніяк не можуть його викорінити, тому тема вічна».
Головні ролі у виставі виконують заслужені артисти України Володимир Губанов (Моцарт) і Петро Микитюк (Сальєрі). Експресивно, відверто, переконливо актори передають найменші порухи душі, зміну настроїв своїх персонажів, сумніви, внутрішню боротьбу, переживання і процес творення гармонії — тобто музики. Глядач стає свідком народження великого композитора і на його ж очах, не дописавши свого геніального «Реквієму», Моцарт відходить в інший світ, начебто випивши отруту, яку підсипав у його бокал з вином Сальєрі.
Чи справді цей злочин мав місце? Хто замовив Моцарту той фатальний «Реквієм»? Питання, які залишаються відкритими вже понад два століття. Але, як в часи Моцарта, так і в наші дні, геній і злодійство, любов і ненависть, дружба і заздрість ідуть поруч. Тому все, що відбувається на сцені, близьке і зрозуміле. А геніальна музика Моцарта робить виставу надзвичайно легкою, щирою і життєствердною попри трагічний фінал під мелодію «Реквієму». Цікаво, що твори Моцарта звучать у рок-обробці у виконанні живих музикантів — акторів театру, а сам композитор виступає в образі рок-зірки, наче зруйнувавши бар’єр у двісті років між XVIII I XXI століттями.
«Вистава насамперед про дружбу, про мистецтво, про легкість прийняття життя, — каже виконавець ролі Моцарта Володимир Губанов. — Як людина ставиться до всього, що її оточує, і насамперед про любов, тому що до всього в житті треба підходити з любов’ю».
Читайте також: «Браво, Віктюк!»
