«Я, «Побєда» і «Берлін» «живе» на заньківчанському «Стриху», а значить, живе і пам’ять про Кузьму-Скрябіна
Понад рік тому у театрі імені Заньковецької з аншлагом стартувала вистава «Я, „Побєда“ і Берлін» за книгою Андрія Кузьменка — і з того часу глядачі не втомлюються «полювати» за квитками. На малій сцені «Стрих» оживає не тільки легендарна автівка, а й дух самого Кузьми, яскраво втілений акторами, які змушують залу сміятися, ностальгувати й аплодувати стоячи
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/530866/pobieda.jpg)
Торік «заньківчани» ризикнули і відкрили нову (точніше, стару, але відремонтовану і відреставровану) сцену «Стрих». І вже 25 січня 2024-го стартанули прем'єрою вистави «Я, „Побєда“ і Берлін» за однойменною книгою Андрія Кузьменка — Кузьми-Скрябіна. За постановку тоді взялася режисерка Вероніка Літкевич. І, попри те, що у книжці головним героєм є Кузьма, на заньківчанській сцені головною «героїнею» стала машина «Побєда». Той раритетний «грат» заньківчани виперли аж на четвертий поверх — під самісінький дах старої будівлі графа Скарбека.
Вистава так торік «зайшла» львів'янам і гостям міста, що ані на лютий, ані на наступні місяці - аж до кінця театрального сезону жодного вільного квиточка не було. Чи хтось колись таке чув, щоб на виставу усі квитки «розмели» ще задовго до її прем'єри? А на «Кузьму-Скрябіна» і його «Побєду» народ мріяв потрапити. Так, це щось новеньке «втнули» «заньківчани», але й любов до творчості і самої особистості легендарного Кузьми переповнила усі сподівання, мабуть, самого Максима Голенка (генеральний директор театру-художній керівник. — Г.Я.).
Тоді я дивилася виставу, коли у ролі Андрія Кузьменка був Ярослав Дерпак. Писала про цього талановитого актора, як він блискуче впорався з роллю. Та не бачила ще Кузьму у виконанні Ярослава Федорчука. Бо з квитками й далі «проблема». І навіть річ не в тому, що глядацька зала — маленька. Тут, мабуть, більше спрацьовує любов глядачів до гри талановитих заньківчан і глибока повага до покійного Кузьми-Скрябіна. Вистава однозначно заслуговує на те, щоб її подивитися. Не просто заради пам’яті Кузьми. Цей легендарний твір настільки легкий, комедійний, прикольний, що його можна дивитися навіть кілька разів. А тим більше у постановці заньківчан.
«Побєда» і цього разу по сцені їздила туди-сюди і навіть розверталася, актори співали пісні Андрія Кузьменка і ще й заохочували, щоб їх підтримував зал.
Ярослав Федорчук «сипав» жартами, матюкався, як колись Андрій Кузьменко, та й, здавалося, навіть жестами у певних моментах був схожий на свого героя. Вистава сповнена іронії над собою, над 90-ми роками в Україні, пригодами українців за кордоном.
Вистава «живе» на заньківчанському «Стриху», а значить, живе і пам’ять про Андрія Кузьменка.