«Після себе Тася залишає не тільки кіноплівки, пам’ять про театр і прекрасні ролі, але й двох синів»

Звістка про смерть народної артистки України Таїсії Литвиненко нікого не залишила байдужим, адже цю унікальну, красиву, талановиту, мудру жінку й неперевершену актрису любили мільйони глядачів кількох поколінь. Магією й енергетикою Таїсії Йосипівни були полонені всі, хто хоч раз в житті мав щастя зустрітися з цією неймовірно світлою жінкою. Юний Федір Стригун 15-річним хлопцем закохався в неї, побачивши на екрані сільського клубу у фільмі «Назар Стодоля» в ролі Галі. Закохався раз і на все життя.

А її не можна було не любити. Неймовірно вродлива, харизматична, талановита, Таїсія Литвиненко була однаково переконлива як у ролях простих дівчат (Оленок, Марусь, Катрусь, Олюсь), так і в образах аристократок, цариць чи королев. І вона справді була королевою — і на сцені, і в житті. Своїх учениць (кожну з них) вона з любов’ю називала «королевішна». Виховавши двох прекрасних синів, Таїсія Йосипівна якусь особливу частину свого серця віддавала іншим дітям — студентам, вкладаючи в них свій талант, досвід, свою мудрість і любов.

Шлях довжиною у 90 земних років. Понад 60 років — на заньківчанській сцені. Пліч-о-пліч з коханим чоловіком, партнером, режисером Федором Стригуном. Йому і синам Юрію і Назарові зараз найважче, бо кохана дружина і любляча мама залишила їх у цьому грішному світі, не навчивши жити без себе. Та й нам, тим, хто мав щастя бачити Таїсію Литвиненко на сцені чи на екрані, чи спілкуватися з нею, важко усвідомити, що Львів осиротів. Ми всі осиротіли. Бо любові й таланту цієї легендарної Жінки і Актриси вистачало на всіх.

Відсьогодні народна артистка України, улюблениця мільйонів Таїсія Йосипівна Литвиненко прийматиме гостей на Личаківському цвинтарі, де її поховали.

Попрощатися з улюбленою актрисою, педагогом, творчою мамою прийшло чимало заньківчан кількох поколінь (Януш Юхницький, Степан Глова, Наталя Лань, Орест Гарда, Ірина Швайківська, Олександр Норчук, Ярослав Кіргач, Максим Максименко, Надія Шепетюк, Олександра Бонковська, Юрій Чеков, Олександра Гуменецька, Любов Боровська, Наталя і Богдан Ревкевичі, Назар Московець, Наталя Поліщук, Андрій Войтюк, Дмитро Каршневич, Марія Шумейко, Олесь, Олена і Ніна Федорченки, Людмила Нікончук та інші).

Приїхав керівник Тернопільського драмтеатру ім. Тараса Шевченка Борис Репка, який розповів кореспонденту «ВЗ», що ще напередодні відходу Таїсії Литвиненко ввечері розмовляв з нею і з Федором Стригуном телефоном. Бадьорим голосом Таїсія Йосипівна казала, що Федір Миколайович ще поставить виставу в Тернополі, хай тільки потеплішає… А о 5-ій ранку її не стало…

Були керівник Франківського драмтеатру Ростислав Держипільський і актори Іван Бліндар та Остап Слобода — учень Таїсії Литвиненко.

Вже на цвинтарі, коли гріб з тілом актриси опустили в могилу, Федір Стригун взяв слово:

«Рідні, дорогі обличчя! Що б я не сказав, слів не вистачить. Наговорився вже за своє життя. Я хочу подякувати вам за вашу любов, дякую, що ви тут. Тася вас дуже любила. Після себе вона залишає не тільки кіноплівки, пам’ять про театр і прекрасні ролі, але й прекрасних двох синів: Юрка й Назара. Виховала дуже чесних, гарних хлопців. Дай Боже нашій Україні побільше таких людей. Тяжко жити зараз нам усім. Тасі було дуже тяжко. Може б вона ще й прожила… Я просив у Господа Бога, сини просили, невістки просили, ми всі старалися і дуже хотіли, щоб вона побачила той день, коли ми будемо вільними, коли на нас не будуть зазіхати дияволи — що за океаном, що на Сході… Тася Йосипівна дуже добра, талановита, хороша людина, яка народилася над Десною під Києвом. Яка там краса! Але приходиться нам прощатися… А диявол не спить, хоче нам зла. Але, якщо ми будемо любитися шанувати один одного, то, думаю, діти наші будуть щасливими. Стільки на землі виявилося фальші і зла, що ми всі повинні об'єднатися. Тасічка сказала б: „Ти довго говориш“. Добре, сонечко, я вже закінчую. Я тебе люблю. І всі, хто тут, тебе дуже люблять і шанують. Низько кланяюся вам всім, люди добрі! Дякую, що прийшли на прощання…»