«Браво, Віктюк!»

Саме Перший театр став стартовим майданчиком і фінішною крапкою для режисера Романа Віктюка. Тут він починав як актор, пробував свої сили в режисурі, тут з ним прощались рік і місяць тому, звідси його винесли до місця останнього спочинку на Личакові.

Зараз в цьому театрі керівником літературно-драматичної частини працює племінниця Романа Григоровича Катерина Віктюк. Власне, вона і стала координаторкою виставки «Браво, Віктюк!», яка була представлена в фоє другого поверху театру. Відтворення робочого місця, знамениті віктюківські піджаки, численні фото з постановок різних періодів, оригінальні архівні фото, різноманітні парфуми на «столі запахів», відео інтерв’ю з режисером, послухати які можна було, вдягнувши навушники, і якась особлива аура присутності дозволили ще ближче познайомитися з Віктюком та відчути його «повсякденність».

Справді, було відчуття, наче Роман Григорович ненадовго вийшов і от-от має повернутися до рідного театру.

Вшанування пам’яті великого режисера продовжилося вечором спогадів — друзі та колеги згадували історії знайомства та співпраці з ним, кумедні випадки, які часто траплялися з Віктюком. З теплом і вдячністю говорили про Романа Григоровича художник Андрій Александров, театрознавця Світлана Максименко, два колишніх міністри культури України Василь Вовкун і Євген Нищук, який, зокрема сказав: «Ще будучи студентом театрального інституту, я мав змогу дивитися вистави Романа Віктюка, я на них зростав. Його вистави вирізняв смак, а смак — це велика розкіш, якою Віктюк не просто володів, а яку він прищеплював тим, кого він відчував і любив. Мені пощастило спілкуватися з Романом Григоровичем, ми часто телефонували один одному. Це була людина великого серця, яке було сповнене великої любові».

Ведучою вечора була Катерина Віктюк, яка теж ділилася своїми спогадами про вуйка. Всі підкреслювали найголовнішу рису Романа Віктюка — любов. Любов до театру, до людей, до світу. А ще він безмежно й віддано любив своє рідне місто Львів. І Львів відповідав взаємністю.

Читайте також: «Стояв перед вибором, що обрати — спів чи кулінарію»