«Ярослав Федоришин об'єднав людей різних професій, яких навчив любити театр»

20 березня виповнилося б 70 років видатному українському театральному діячу, акторові, режисеру, засновнику та художньому керівнику Львівського академічного театру «Воскресіння», директору Міжнародного театрального фестивалю «Золотий Лев» Ярославу Федоришину. З цієї нагоди у Львівському академічному театрі «Воскресіння» відбулося відкриття виставки-ретроспективи «Воскресіння»: шлях театру, яку присвятили дню памʼяті Ярослава Федоришина.

На виставці представили фотографії, на яких зображено безліч моментів з життя театру: перші вистави, його акторів за усі роки, нагороди, які були привезені з-за кордону.

У театрі «Воскресіння» на відкритті виставки зібралося чимало друзів та колег Ярослава Федоришина. Заслужений артист України Володимир Губанов поділився, яким був Ярослав Сергійович.

— Він був неперевершений, як людина і як режисер. Надзвичайно щирий, переймався будь-якими проблемами, будь-якими успіхами кожного з колективу театру «Воскресіння». Вмів чудово ставити постановки, він їх відчував і знав, чого він хоче від постановки, знав, куди він веде актора, і дозволяв акторові експериментувати. Ярослав Сергійович знав, що він хоче, але давав можливість акторові зрозуміти самому куди будувати свою лінію ролі. Це була позитивна людина, яка обʼєднувала довкола себе різноманітних людей різних професій, яких він навчив любити театр. Навіть були люди, які жодного разу не були в театрі, але завдяки Ярославу Сергійовичу полюбили театр і досі приходять на вистави, — сказав Володимир Губанов.

— Ідея створити виставку визрівала давно, — розповіла організаторка виставки, менеджер театру «Воскресіння» та організаторка Міжнародного театрального фестивалю «Золотий лев» Ксенія Федоришин. — У нас дуже великий архів, маємо багато газетних статей, але це все якось розкидано, тому зібрати все в одне ціле було складно. Зараз ми зробили цю виставку, і вирішили присвятити її до дня памʼяті Ярослава Федоришина, все-таки вже минуло 5 років. Тут насправді тільки частина з того, що є, але є хоча би по одній фотографії майже з кожної вистави. Ми хотіли це показати, щоб люди побачили драматургію, яку ставили у театрі і на вулиці, адже зараз в часі війни, тільки закордоном можемо представити вуличні вистави. Також хотіли показати наші нагороди, бо ж театр обʼїздив 32 країни світу.

Світлана Горшинська