Хто винен у загибелі Гути Пеняцької?
У Львівській національній науковій бібліотеці ім. Василя Стефаника відбулася презентація книжки Дмитра Чобота «Загибель Гути Пеняцької 28 лютого 1944 року»
Ця перша книга — «Трагедія» — зі своєрідної трилогії про загибель у лютому 1944 року галицького села на Львівщині Гути Пеняцької — ґрунтовне дослідження письменника, історика, краєзнавця, головного редактора журналу «Пам'ятки України: національна спадщина», народного депутата України кількох скликань Верховної Ради України Дмитра Чобота. Дослідження матиме продовження. Готуються до друку ще дві книги: друга — «Фальсифікації, спекуляції, дійсність» і третя — «Очима очевидців, мовою документів».
/wz.lviv.ua/images/news/2020/11/Puliaeva-1.jpg)
Книга є переробленим і значно розширеним варіантом праці «Трагедія Гути Пеняцької. Причини, перебіг, наслідки», яку газета «Культура і життя» майже в кожному номері друкувала впродовж квітня-грудня 2018 року. Написана на основі матеріалів українських архівів і музеїв, свідчень польських і українських очевидців, мемуарів радянських партизанів, книга висвітлює питання передумов і причин трагедії галицького села Гута Пеняцька та перебігу подій, пов’язаних із його знищенням німецькими окупантами 28 лютого 1944 року.
Особливо докладно, майже погодинно, відтворено основні події, які відбувалися у Гуті Пеняцькій в останні два дні її існування.
— Над цією книгою я працював день у день протягом останніх трьох років — без вихідних, — розповідає Дмитро Чобіт. — Спочатку мав намір написати статтю після виступу президента Польщі Анджея Дуди у 2018 році, в якому він звинувачував у загибелі Гути Пеняцької українців. Але коли заглибився в цю тему, вийшла серія статей, а згодом і оця ґрунтовна книжка, а буде ще дві. Я починав не з чистого аркуша, а з того, що дуже добре знав ту історію, працюючи у 80-х роках у Бродівському краєзнавчому музеї. Я стикався з цією проблемою, бачив, як тодішня комуністична влада фальсифікувала розправу у Гуті Пеняцькій. Коли я заглибився в це питання, то жахнувся — як тепер уже поляки можуть здійснювати фальсифікацію тих подій! На сьогодні у Польщі немає не те що книжки чи монографії, а навіть наукової статті про Гуту Пеняцьку. Тобто, не маючи нічого, вони вдаються до фальшування проти українського народу і України. Мене це обурює.