«Коли знаєте, що маєте справу з динозавром, то не повинні його дратувати…»

Погана для нас новина: президент США Дональд Трамп розпорядився призупинити всю військову допомогу Україні. За словами одного із чиновників Пентагону, на паузу поставлено постачання всієї американської військової техніки, включаючи зброю, яка перебуває в дорозі на літаках і кораблях або в очікуванні у транзитних зонах у Польщі. Представник міноборони США сказав, що це триватиме доти, доки Трамп не вирішить, що лідери України «продемонстрували добросовісну прихильність до миру»…

Гостру кризу в американо-українських відносинах спри­чинила «землетрусна» подія минулого тижня: публічна сварка між президентом США Дональ­дом Трампом і віцепрезидентом Дж.Д. Венсом, із одного боку, і президентом України Володими­ром Зеленським. Вона сталася у «святая святих» американської влади — в Овальному кабінеті Бі­лого дому. Від суперечок між гос­подарями й гостем, які відбува­лися перед телекамерами, аж іскрило…

Зеленському докоряли не­вдячністю за раніше надану Штатами допомогу, звинувати­ли у тому, що не хоче миру (зате його нібито хоче путін!). Водно­час президент України наполягав на гарантіях безпеки, з жалем го­ворив, що США не запобігли ро­сійській агресії, що за 11 років так і не зупинили її.

Преса була шокована таким «обміном люб’язностями» між союзниками. Як наслідок — на­шій делегації наказали покинути офіс американського президен­та, не було підписано стратегічну міждержавну угоду про співпра­цю в освоєнні корисних копалин. І от — «ягідка»: зупинка військової допомоги Україні. За деякий час це може ускладнити ситуацію на фронті…

Як зупинити цей політичний «клінч»? Як він позначиться на українсько-американських відно­синах, на спроможностях України вистояти перед ворогом? Думка­ми про це з кореспондентом «Ви­сокого Замку» у понеділок пізно ввечері поділився знаний полі­тик, дипломат, публіцист — ко­лишній посол України у США, Канаді, Мексиці, Ізраїлі Юрій Щербак.

Треба було повестися мудро…

— Як оціните модель пове­дінки Зеленського під час зу­стрічі з Трампом? Хто кому на­говорив зайвого? І чому?

— Я вважаю, що Україна, укра­їнська зовнішня політика, а не тільки президент Зеленський, за­знали дуже серйозної поразки. Це надзвичайно неприємно. І ми ще не знаємо, як президент США Трамп оцінить цю ситуацію, коли виступатиме перед Конгресом, де має підтримку республіканців. Відчуваю, він готується сказати якісь страшні речі…

Поза сумнівом, під час візи­ту Зеленського було влаштовано пастку. Його провокували як тіль­ки могли. Це було видно. Попри це, наш президент не мав пока­зувати свою мужність — бо йшло­ся не про його особисті чесноти, а про долю України. Зеленському не слід було встрягати у перепал­ку, треба було повестися мудро. Як зробив це напередодні бри­танський прем'єр Кір Стармер, якого віцепрезидент США Венс так само провокував. Стармер з гідністю, скромно, не входячи в абсурдну полеміку, давав спокійні відповіді. Так само під час зустрі­чі з Трампом поводився прези­дент Франції Емманюель Макрон. Він і Стармер — вправні політики, досвідчені юристи — вміють себе тримати. Коли ви маєте спра­ву, образно кажучи, з динозав­ром, який перебуває у зовсім ін­шій системі координат, то повинні розуміти, що його не треба драту­вати…

Президент США теж зазнав величезного фіаско під час тієї зустрічі. Йому показали, що аб­солютно не володіє ситуацією і не може зупинити цю війну (ми ж прекрасно розуміємо, що путін цього не хоче). А тут ще Україна вчинила спротив його ідеї «мир за 24 години»!

Що далі? Зеленському або до­ведеться «іти в Каноссу» (виму­шено каятися), як той король Ген­ріх, який два дні стояв на колінах перед Папою Римським. Або до­ведеться іти у відставку. Про це йому кажуть відверто. Можуть на­віть оголосити санкції - і він буде недієспроможним президентом…

Як на мене, Зеленський пере­горів. Його зірка «найвеличнішого лідера» впала. Йому треба було би проголосити, що не виставля­тиме свою кандидатуру на май­бутніх виборах, подумати, яким чином організувати спокійний пе­рехід влади — і відійти від справ.

Україна Зеленському довіря­ла. Не казала, що він — нелегі­тимний (хоча мав би звернутися до Конституційного Суду для під­твердження своїх повноважень). Але маємо ситуацію, коли люди­на поставила своє еґо, своє ша­нолюбство, марнославство вище інтересів України…

Бувають такі моменти, коли треба промовчати. Навіть коли тебе принижують, ти повинен промовчати заради великої спра­ви, великої країни, яка спливає кров’ю.

Не знаю, чим усе це закінчить­ся. Європейський саміт у Лондо­ні успішним назвати не можу. Крім невеличких вкладень у озброєння ЗСУ, він нічого не дав. Який ви­сновок зробили учасники цьо­го саміту? — Треба звертатися до Трампа, просити його про допо­могу, не можна з ним розривати стосунки! Бо сама Європа нічого не зробить. Знаючи, в якому ста­ні Європейський Союз, я не маю жодного сподівання на те, що там зможуть об'єднатися у протисто­янні росії.

Для мене дуже важливою була заява польського прем'єра До­нальда Туска. Перед вильотом до Лондона він сказав, що 500 млн європейців просять 300 млн аме­риканців, аби допомогли захис­титися від 140 млн росіян… Туск рішуче виступав на підтримку України. Але ж президент України розсварився з багатьма знаними людьми, відзначився грубощами щодо глави польського МЗС — і поляки цим ображені. Так не мож­на вести справи. Це не КВН, не «95 квартал»!

Попри свої вкрай песимістичні настрої, сподіваюся, що якимось чином, можливо — дуже драма­тичним, справа може повернути­ся у нормальне русло.

Україну зробили слабкою ланкою

— Чи варто було Зеленсько­му їхати до Вашингтона? Адже візит виглядав поспішним, не добре підготовленим. Відтак можна було сподіватися, що стануться якісь збої, ексце­си…

— З перших слів Трампа під час зустрічі із Зеленським у Білому домі було видно, що президент США йде на провокацію. Скажі­мо, ображав нашого президен­та щодо його вбрання (навіть по­при те, що улюблений «дружбан» Трампа, Ілон Маск, часто ходить у Білому домі у футболці, і ніхто йому нічого не каже). Було оче­видно, що ця зустріч — не при­хильна, погана для нас. Ми не до кінця знаємо, що саме сталося. Трамп із Зеленським протягом години зустрічалися в Овальному кабінеті без участі преси. Після того, що Зеленський наговорив там, американці були такі люті, що не стримувалися на офіційній, відкритій частині зустрічі.

Трамп пропонує перемир’я. Ну запитай ти його спокійно: а яким чином це відбудеться? А що росія робитиме? Натомість почу­ли претензії на високих тонах…

Ясно, що американці зрозу­міли: росія не піде ні на які їхні умови — тільки на свої. І тому ви­рішили перекласти всю від­повідальність на слабку ланку — Україну. Тим паче, що була ве­личезна нехіть, прямо скажемо — ненависть до Зеленського з боку Трампа, його сім'ї, прибічників (зокрема Венса, який зневажав Україну).

Є повідомлення, що ніби ге­нерал Кіт Келлоґ, той позитив­ний дідусь, який до нас дуже добре ставиться, радив Зелен­ському не їхати до Трампа зараз, коли ситуація там гостра. Але Єр­мак, «всемогутній лідер зовніш­ньої політики», яка за його участі зазнала провалу, наполягав їхати туди й підписувати угоду у Білому домі. Це завершилося фіаско.

— Скандал в Овальному ка­бінеті - міжособистісний чи міждержавний?

— І такий, і такий. Я свого часу кілька разів бував на аналогічних переговорах, сидів на тому ди­ванчику, де були Зеленський, Єр­мак і посол Маркарова, бачив, як ведуть переговори. Той же екс­президент Кучма, за всіх його не­доліків, дуже спокійно ставив­ся до своїх співрозмовників у тому кабінеті. А було теж непро­сто. Кожному державному візи­ту українського президента до Вашингтона передував якийсь скандал — бо у Штатах є дуже по­тужні антиукраїнські сили. Прига­дую, одного разу вони за день до візиту нашого лідера влаштували провокацію з літаками Антонова, які начебто перевозили наркоти­ки з Мексики до Америки, — і нам довелося «відмазуватися». Ви­никали й інші проблеми. І щора­зу Кучма, розуміючи, що за ним стоїть Україна та її інтереси, по­водився досить мудро. Щоправ­да, тоді у Білому домі не було та­кої негативної налаштованості, як під час недавнього візиту Зелен­ського.

Для початку слід звільнити посолку…

— Як залагоджувати цей міждержавний конфлікт?

— У світовій практиці є най­драматичніший варіант: пре­зидент подає у відставку. Але я вважав би, що найперше слід не­гайно прибрати із займаної по­сади посолку Маркарову. Окрім усього іншого, їй не треба було у самому серці Вашингтона обла­штовувати свою приватну рес­торацію. Бо це безпрецедентний випадок! Жоден з українських послів не додумався мати в Аме­риці бізнес. Адже тоді завжди можна тиснути на представни­ка України. Маркаровій потріб­но було не декоративно плакати у Білому домі, а наводити мос­ти з командою Трампа. Цього не зробили…

А ще Україні не слід було так безоглядно підтримувати під час передвиборчої кампанії у США цілком безперспектив­ну кандидатку у президенти — демократку-«реготушку» Камалу Гарріс. Адже було зрозуміло, що і Байден, і Гарріс на цих виборах — приречені. Трамп переміг че­рез внутрішні проблеми Амери­ки, зокрема інфляцію.

Нам треба робити якісь друж­ні жести у бік Америки. Можна подумати і знайти таку дипло­матичну форму вибачення, щоб себе не принизити. Бо інакше з «динозаврами» поводитися не можна.

— Дуже дружній до Украї­ни сенатор-республіканець Ліндсі Ґрем заявив: аби далі вести з Америкою справи, Зе­ленський мусить або змінити­ся, або прислати для розмови когось іншого…

— Треба негайно нашого по­сла у Великій Британії, генера­ла Валерія Залужного, зробити прем'єр-міністром України і від­правити його на переговори.

— Ви згадували про «нео­фіційний» одяг Зеленсько­го, з якого начебто розгорівся конфлікт в Овальному кабіне­ті. Зі свого дипломатичного досвіду скажіть: яку роль у пе­реговорах відіграє етикет, до­тримання протоколу?

— Дрес-код дуже важливий! Білий дім попереджав українську сторону: будьте у костюмах! Єр­мак його одягнув. Зеленському можна було б одягнути зелений френч, схожий на піджак, а не светр. І цим би здивував… Хоча це, звичайно, не головне. На­шого президента всюди приймають у нинішньому його одя­зі - у Франції, Великій Британії, Німеччині. Араби ходять у біло­му іхрамі - і ніхто не каже, щоб їх міняли на піджаки. Просто не­нависть до Зеленського була та­кою, що чіплялися до будь-яких деталей.

— Важлива й психологічна підготовка перед складними зустрічами…

— Згоден! Психоаналітики, психологи Білого дому вивчили психотип Зеленського, побачи­ли, що не вміє стримувати свої емоції, зривається, і що його легко «збити». Написали відпо­відну довідку своєму президен­ту. Вони це обов’язково роблять, я бачив! Такі детальні досьє ле­жать на столах перед пере­говорами. Тому британський прем'єр, колишній генпроку­рор Кір Стармер, при зустрічі із Трампом поводився стійко: той їм щось каже, а вони спокійно — про своє. Так у серйозних коман­дах готуються. А у нас думали — гоп-стоп…

Гадаю, Зеленський наперед вибудував свою позицію, вирі­шив героїчно «спалити» все, але показати, який він крутий хло­пець. Так, увійде в історію — іс­торію скандалів. Але не знаю, як його згодом оцінить українська історія…

Слова «хелло!» для складних переговорів замало

— Дехто каже, що Зелен­ський вчинив необачно, обій­шовшись без послуг перекла­дача…

— Правильно підмічено! Так ні­коли не можна робити. Знання англійської у Зеленського вель­ми не повні, він помиляється у своїх фразах. А послідовний пе­реклад дав би йому передих, час для продумування відповідей і запитань. Коли людина напру­жується і починає молоти англій­ською, не знаючи її тонкощів, не будучи англомовним юристом — це повний крах! У Зеленсько­го надто велике еґо, він надто великої думки про себе. Думає, що й англійську опанував доско­нало. «Хелло!», звичайно, мож­на сказати, але це не рівень над­складних, надвідповідальних переговорів. Тому намагання Зеленського дискутувати англій­ською було величезною помил­кою. Треба було довіритися пе­рекладачеві, що знає усі мовні нюанси. На зустрічі з Трампом Зеленський повинен був форму­лювати свої думки українською — як зробив це згодом в інтерв'ю англійським ЗМІ.

— Багато хто в Україні зараз вважає, що під час цього візи­ту Зеленський «не схилив го­лову», «зберіг гідність»…

— Сказати в очі неприємні речі, показати, що Трамп — бре­хун, провокатор — для цього у Бі­лому домі справді треба було мати мужність… Але інтереси України при цьому постражда­ли. Час поставить свої оцінки. І ми побачимо, чого було більше в тому, що Зеленський вчинив у Білому домі: позитивного чи не­гативного? Вважаю, Зеленський поводився не так, як належало би президенту України.

— Як розцінюєте крутий розворот Америки в її зовніш­ній політиці? Зокрема, той факт, що в ООН представни­ки США голосували однако­во з країнами, де правлять ав­торитарні режими, — з росією, північною кореєю, білоруссю, суданом, еритреєю?

— Трамп — надзвичайно слаб­ка у психологічному плані лю­дина, яка хоче бути «крутою». Свого часу родоначальник ана­літичної психології Карл Юнг пи­сав про тип слабкої людини, яка схиляється перед домінантни­ми особистостями, підкоряється сильним лідерам. Це і є феномен Трампа. Схиляє голову перед та­кими мерзотниками, як путін, кім чин ин. А може, Трамп підкупле­ний КДБ? Усе це виглядає дуже близько до цього… Президент Зеленський, в якого дуже пога­ний бекґраунд особистих сто­сунків із Трампом, не має шан­су на прихильне ставлення до себе в Білому домі. І з цього тре­ба було виходити.