Трамп як гордість китайського народу

У відкритій відеоконференції минулої суботи Ілон Маск сказав: «Зрештою, я сподіваюся, що досягнуто згоди щодо того, що в ідеалі і Європа, і Сполучені Штати повинні, на мій погляд, перейти до ситуації з нульовими тарифами, фактично, створивши зону вільної торгівлі між Європою та Північною Америкою».

Ці слова заслуговують на бурхливі та тривалі оплески. Якщо США та Європейський Союз домовляться про взаємне скасування усіх мит та тарифів, то добробут усіх громадян по обидва боки Атлантики збільшиться, тому що подешевшають абсолютно усі імпортовані товари. При цьому обсяг продажів як європейських, так і американських виробників зросте, тому що зросте купівельна спроможність усіх споживачів цієї зони вільної торгівлі.

Звісно, за умови, що ця зона вільної торгівлі захиститься від Китаю високими тарифами.

То чому ж людина, яка ніколи не лізе за словом у кишеню, застосовує при цьому такі застережливі слова, як «зрештою», «на мій погляд» «в ідеалі», «фактично»?

Чому не сказати коротко: «А ну швидко скасовуйте усі мита, щоби європейсько-американська цивілізація не зазнала поразки від тоталітарних режимів».

По-перше, Маск не хоче відверто суперечити діям самого Трампа тому, що він наразі залишається членом його команди.

По друге, тому, що він усвідомлює, не всі учасники економічного життя як у Європі, так і Америці зацікавлені брати участь у чесному економічному змаганні.

Є багато таких, що заробляють саме за рахунок наявності мит і тарифів, які «захищають вітчизняного виробника».

І тому цей «вітчизняний виробник» може продавати свій товар і гіршої якості за завищеними цінами.

Крім того, скасування мит та тарифів тягне за собою і неминучі інші реформи, які теж нелегко впроваджувати у життя. Оскільки валюти залишаються різними, то слід домовитися водночас і про обмеження коливання євро до долара у межах 5%. Це потрібно для того, щоби експортери не зменшували штучно курс своєї валюти з метою створити більш вигідні умови для продажу своєї продукції.

Адже спільний ринок створюється для того, щоби усі його гравці були у рівних умовах. Тільки тоді конкуренція стає чесною. Також, потрібні зміни у бюджетній політиці країн, що створюють спільний ринок, щоби субсидії «своїм» виробникам не створювали одним гравцям переваги за рахунок інших, які не отримують субсидії або якісь інші пільги.

Отже, створення спільного ринку, який виникає униканням усіх мит, квот та інших обмежень для вільного пересування товарів, вимагає як координації дій між Нацбанками, що відповідають за кредитно-грошову політику сторін, так і парламентами та урядами, які опікуються бюджетно-податковою політикою.

Саме через небажання скасовувати сільськогосподарські субсидії та інші види підтримки сільськогосподарських виробників, Європейський Союз не наважується запропонувати повне усунення мит зі США.

Замість цього, президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн кілька днів тому запропонувала Сполученим Штатам усування усіх тарифів на промислові товари. У такий спосіб вона хоче врятувати німецьких виробників автомобілів, для яких американський ринок збуту є критичним.

Але виносячи за дужки продукцію аграрного сектору, вона дає змогу американським ініціаторам введення тарифів знову звинуватити Європейський Союз у пошуку односторонньої вигоди.

Тому президент Трамп з легкістю відкинув цю пропозицію. Але як аргумент він не згадав аграрний сектор, а висунув нову умову закупівлі країнами Євросоюзу американських енергоносіїв, щоби зменшити позитивний баланс торгівлі для Євросоюзу.За винятком тютюнової сировини, державна підтримка європейських сільськогосподарських виробників є набагато більшою, ніж у США. Хоча за останні роки позиції урядів США та ЄС дещо зблизилися, вони залишаються ще далекими одна від одної.

При цьому слід взяти до уваги, що навіть менша підтримка сільськогосподарських виробників у США є досить значною, щоби такий популіст, як президент Трамп, боявся падіння свого рейтингу у цієї частини електорату.

Уряд США підтримує сільгоспвиробників як з метою утримання ціни продукції, так і з метою утримання доходів аграріїв. Для цього використовуються різні механізми: прямі субсидії, експортні субсидії держзакупівлі, які зменшують кількість продукції на ринку і тим не дають впасти цінам на аграрну продукцію.

Зрозуміло, що американські аграрії не будуть відчувати себе щасливими у разі скасування усієї цієї допомоги.

Тим більше, не будуть відчувати себе щасливими аграрії у Європейському Союзі. Власне, майже увесь бюджет Євросоюзу використовується для підтримки аграріїв.

Не тільки Ілон Маск дійшов думки про бажаність зони вільної торгівлі між Північною Америкою та Європою. Протягом 2−3 років, ще за каденції президента Трампа, можна вирішити питання щодо єдиних правил гри в аграрному секторі. Тоді всеосяжна угода про усунення усіх тарифів
стане не мрією, а реаліями. Ця угода про зону вільної торгівлі має бути відкритою для підписання також для інших країн. Зокрема, Японії та Південної Кореї. Для цього слід розробити критерії, яким мають відповідати країни-кандидати на вступ до зони вільної торгівлі. І у першу чергу, критерієм має бути реальна незалежність нацбанків від урядів своїх країн.

В таких країнах, як Китай або росія, незалежність нацбанку від уряду існує тільки на папері. В реаліях, голови нацбанків цих країн з легкістю можуть постраждати від влади і отримати реальні терміни ув’язнення.

Тим часом, стає зрозумілим, що переможцем у війні тарифів виявиться Китай. Це тому, що в нього з’явилася можливість обвалювати ринок цінних паперів США за власним бажанням.

Того самого дня, як Китай оголосив про введення 34% тарифу на американські товари, ринок цінних паперів США зазнав падіння на трильйони доларів.

Це нескладно було передбачити китайській стороні. Тому, якщо вони до цього заздалегідь підготувалися, наприклад, продажем акцій компаній, що обертаються на американському ринку, то тепер можуть їх знову купити за значно меншою ціною. І у такий спосіб заробити значну частину тих трильйонів доларів, на який подешевшали акції компаній на американському ринку.

Таке легке збагачення китайських інвесторів робить президента Трампа номінантом на звання «Гордості китайського народу». А от у номінації «Гордість російського народу» Дональду Трампу нагорода не світить.

Тому, що разом з падінням ринку цінних паперів впали ціни і на сиру нафту. Від ціни сирої нафти залежить спроможність росії виконувати бюджет і врешті-решт і її спроможність продовжувати загарбницьку війну проти України.

Втім, слід розуміти, що втрати росії - це реальні втрати у війні між США та Китаєм.

Як тільки китайці оголосили другий раунд підвищення тарифів з метою ще більше запустити курс акцій в Америці на саме дно, президент Трамп оголосив тимчасове припинення торгової війни з усіма країнами, крім Китаю. Це спричинило найбільший підйом курсу акцій за один день, якого ринок не бачив з 2008 року. Тому якщо китайські інвестори не встигли купити акції у ті два дні, коли ринок втратив 5 трильйонів доларів ринкової капіталізації, то зараз вони вже багато не зароблять.

Але у цій грі тарифів зрозуміло, що китайці знаходяться у кращих умовах, бо саме вони вирішують, коли обвалити американський ринок.

Якби ціна нафти марки Брент протрималася на низькому рівні 60 доларів за барель хоча би два місяці, то гроші в росії швидко би закінчилися. Її нафта марки Уралс продається з дисконтом приблизно 14 доларів щодо Брент, тобто вона продавалася би по 46 доларів за барель.

При такій ціні кремль не має шансів витримати видатки, пов’язані з війною. Але не будемо поспішати з прогнозами щодо того, якою буде ціна нафти. Американський мільярдер Джон Морган так висловився щодо майбутніх ринкових цін: «Вони будуть коливатися».

Ця відповідь була мудрою на початку 20 століття і вона залишається мудрою і в наші дні.

Тож ми маємо розраховувати виключно на міць ЗСУ. Ну, а як ціни на нафту будуть низькими, то звільнення окупованих територій тільки прискориться.