«Канада — країна можливостей. Тобі дадуть „вудочку“, а „риби“ сам маєш наловити»
Львів'янка Вікторія Сотник розповіла про життя у Країні кленового листа
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/471129/viktoriia-sotnyk.jpg)
«Друзі, відтепер шукайте нас у Канаді! — написала на своїй сторінці у Фейсбуці колишня львівська журналістка Вікторія Сотник. — Дві валізки і дві пари ніжок добрались майже на край світу, якщо рухатись зі Львова. Море пригод, знайомств, доріг, сюрпризів долі. І нарешті можемо посмакувати кленовим сиропом у країні виробника. Так, дуже сумуємо за Львовом, і повернемося після нашої перемоги! Але наразі знайомимося з іншим світом».
-Канада нас вражає, — продовжила Вікторія Сотник. — Ми з донькою Ариною будемо ділитися своїми спостереженнями. Коли переїжджаєш в іншу країну, твої емоції стрибають, як у тінейджера. Тебе кидає від найвищої точки захоплення до найнижчої точки розчарування. І це проходять абсолютно всі новоприбулі. Триває це від року до трьох, і називається цей стан спантеличення — «культурний шок». Ті, хто не витримує п’яти етапів емоційних гойдалок (медовий місяць, шок, примирення, адаптація і зворотний культурний шок), пакує валізи і їде додому. Решта, крок за кроком, проходять усі випробування…
«Будинки у Канаді обігріваються повітрям»
/wz.lviv.ua/images/articles/2022/08/%D1%81%D0%BE%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F.jpg)
— Живемо у маленькому містечку Брамптон, де переважно індійці. Українців тут мало. Бо роботи як такої немає, хіба що у торговому центрі, — розповіла Вікторія Сотник. — Тут спокійно і затишно. Вдень ми двері у будинку не замикаємо. Вартість будинків у цьому місті - мінімум 1 млн 500 тисяч канадських доларів. Найдешевша оренда квартири (кімната, ванна) — тисяча доларів на місяць. Є люди, які селяться у «бейсменті» (підвалі). Але жити у такому приміщенні я би не змогла. Там маленькі вікна, низькі стелі. Українці переважно селяться у Місісазі (поблизу Торонто). У цьому регіоні більше шансів знайти роботу. Але там дуже важко знайти житло. У Місісазі люди вдома ставлять сигналізації. У місті почастішали випадки викрадення автомобілів. Навіть був випадок, коли водій на кілька хвилин залишив авто, а за цей час машину вкрали…
Загалом у Канаді живе близько 39 мільйонів людей. 70% території Канади не заселені. Клімат тут специфічний. Погода в місті, де ми живемо, схожа на львівську. Також висока вологість. В Онтаріо — близько 10 тисяч озер, які постійно випаровуються. Іноді навіть важко дихати… Зате у містах скрізь кондиціонери, тому померти від спеки у Канаді неможливо (усміхається. — Авт.).
Опалення у будинках у них не таке, як у нас. Будинок обігрівається повітрям. Ти перемикаєш режим у кондиціонері на «тепло» або на «холод» (кондиціонер монтується у підлогу або у стіну). Завдяки такій системі опалення будинок швидко нагрівається і швидко охолоджується. Вдома взимку канадійці не мерзнуть. Але вже зараз всі обговорюють прогноз погоди на зиму. Ця зима в Канаді буде дуже холодною! Почнеться у грудні. Синоптики обіцяють навіть мінус 40, і 60 сантиметрів снігу. А ще тут зазвичай сильні вітри. Натомість у Ванкувері, на березі Тихого океану, немає холодної зими (хоча там часто падають дощі), тому це дуже популярний гірський регіон. Ви можете одночасно засмагати у купальнику на пляжі, а потім піти… кататися на лижах. Але ціни на житло у Ванкувері - «космос»!
Я живу у районі, де старі невеликі будиночки. У Місісазі ж — хмарочоси. У 70-поверховому будинку — як у вулику! Квартирки малесенькі. Важко уявити, як така кількість людей там живе… Утім, у Торонто гарно, там не дозволяють зносити старовинні будинки, а хмарочоси зводять поруч з ними. Але переважно у канадських містах немає старовинної архітектури.
— Що мене ще здивувало? — веде далі Вікторія. — Канадійці вимірюють відстань у містах не у кілометрах, а в годинах. Коли людину запитують «Де ти живеш?», відповідає: «20 хвилин від Торонто», наприклад. Але автобусом цю відстань можна долати пів дня! У містах немає прямих рейсів, постійно треба їхати з пересадками. По головних вулицях автобуси курсують кожні десять хвилин, а по бічних — кожні пів години. Тому містом найкраще пересуватися автомобілем. Або їхати автівкою швидкісною автострадою (гайвеєм). Але коли стається аварія на автостраді, усі стоять у багатогодинному корку…
«На цінниках — одні ціни, а на касі платиш на 13−15% більше»
— Жити у Канаді дорого, — каже Вікторія. — Тут дорогі продукти, житло. Квиток на автобус коштує 3 долари 10 центів (автобусна картка — 6 доларів). У магазині на цінниках ти бачиш одні ціни, а на касі платиш більше на 13−15% (плюс податки).
Мене не раз запитують українки про умови життя у Канаді. Без сумніву, канадійці дуже допомагають українським новоприбулим. Але є багато нюансів, на які треба зважати. Тому, наприклад, мамі з маленькою дитиною у Канаді буде важко. Адже залишати дитину до 14 років саму удома тут заборонено (садочки платні, і досить дорогі, школи — безкоштовні). Якщо сусіди почують, наприклад, що дитина плаче, одразу зателефонують до поліції. Поліцейські перевірять умови проживання тощо. У Канаді дуже активна громада, прописані правила. Сусіди стежать, чи у вас покошений газон, чи ви правильно припаркували авто, чи викидаєте (сортуєте) сміття, чи прибираєте за собакою (штраф за неприбрані фекалії - 2 тисячі доларів). Люди дбають, аби у містах був порядок і добробут.
Тому найкраще, щоб у Канаді вас хтось зустрів, підтримав. Готуватися до поїздки треба завчасно. Часто українці шукають канадські родини (хостів), які беруть до себе жити безкоштовно. Найбільша українська діаспора — у Манітобі. Українці, які живуть у Канаді давно, дуже допомагають. Вони — рушійна сила! Організовують благодійні ярмарки, відправляють море гуманітарної допомоги в Україну. У липні вийшла канадська поштова марка на підтримку України із соняхом, гроші частково йдуть на допомогу України.
Я дуже вдячна своїм друзям, які живуть у Канаді. Їхня допомога неоціненна! Коли я збирала доньку до школи, друзі знайшли для неї форму. Кожен поділився усім, що мав. Моя подруга Оксана дуже допомагає нам, без такої людини мені було б надзвичайно важко. Коли донька захворіла, я знайшла в Інтернеті клініку, і ми без черги у той самий день потрапили на прийом до лікаря (лікування, аналізи, ліки — все було безкоштовно). Але місцеві кажуть, що нам пощастило. Часто люди скаржаться на черги і довгі очікування…
«3 тисячі доларів — на дорослого, 1 500 — на дитину»
— Українські новоприбулі, коли приїжджають до Канади, мають можливість податися на допомогу від канадського уряду. Цю допомогу Канада започаткувала 2 червня: 3 тисячі доларів — на дорослого, 1 500 — на дитину. Але я, наприклад, не отримала її ще досі. Ми у Канаді - третій місяць. Хоча багато людей вже отримали цю допомогу. У системі стався збій (не був введений програмний код). На початку серпня «айтішники» нарешті зрозуміли, що за помилка сталася. Багато тимчасових переселенців почали переробляти документи. Шукали якийсь вихід…
/wz.lviv.ua/images/articles/2022/08/%D1%81%D0%BE%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA.jpg)
Тимчасово переселені українці можуть отримати допомогу від провінції (документи можна подавати раз на 48 днів). Суму визначають індивідуально, але спочатку вивчають ваш фінансовий та матеріальний стан тощо. Також у Канаді є можливість отримати безкоштовно їжу у food-bank (хліб, макарони тощо). Лише потрібно зареєструватися. Є місця, де можна безкоштовно взяти одяг, косметику, постіль, меблі. Канадійці привозять у волонтерські центри і нові, і ношені речі.
Роботу знайти у Канаді неважко, — каже Вікторія. — Але питання — яку саме роботу хочете мати? Якщо в Україні ви працювали медиком, то в Канаді ви не зможете одразу працювати за фахом. Для цього потрібно підтвердити свій диплом. Це дуже складна процедура. Щоб отримати ліцензію лікаря, потрібно вчитися у канадському коледжі. А для цього потрібно скласти тест, який триває вісім годин. Навчання у коледжі є платним.
Моя подруга, яка живе в Канаді 20 років, розповідала: коли приїхала, то одразу пішла волонтерити в лікарню і школу. І тільки тоді зрозуміла, що працювати в лікарні не зможе, але їй сподобалося у школі. Вчила мову, підтвердила усі дипломи. Вступила у коледж (рік навчання у коледжі коштував 10 тисяч доларів). У Канаді є можливість взяти кредит на навчання, який виплачують після закінчення навчального закладу. Коли шукала роботу, мала рекомендаційні листи — з лікарні та школи. Бо без цих листів вас можуть і не взяти на якусь класну роботу. У Канаді більше цінують рекомендації, ніж ваш досвід. Тому волонтерять тут навіть школярі! Подруга влаштувалася в українську католицьку школу, але викладають там лише англійською. Зарплата у неї 50−60 тисяч доларів на рік. Бути вчителем у Канаді дуже престижно.
Українці працюють скрізь, але важливим є рівень знання англійської мови. Чим краща мова, тим краща робота. Багато українців працює, скажімо, в магазинах одягу, або на складах у Amazon, або прибиральниками (мінімальна ставка за годину — 15 доларів). У мене рівень англійської непоганий. У магазині я би могла працювати, але у мене восьмирічна донька, і влітку я не маю її з ким залишити. У вересні донька піде у школу. Тому наразі не працюю, а ходжу до школи на безкоштовні мовні курси. У таких школах людині допомагають також правильно скласти резюме (у ньому, до речі, не вказують віку), підберуть вакансію. Канада — країна можливостей. Але за тебе ніхто нічого робити не буде, тобі дадуть «вудочку», а «риби» маєш сам наловити!
«Якщо ви комусь сподобались, людина може заплатити за вашу каву або коктейль»
— Люди у Канаді дуже позитивні, привітні. Коли виходиш на пляж, можеш побачити там «весь світ» (відпочивальників із 20 країн, наприклад). Українців це трішки шокує (усміхається. — Авт.). Або у місті можете зустріти індуса з кинджалом. Так вони їздять у громадському транспорті… Тобі можуть зробити комплімент просто на вулиці. Ми з донькою виходили з кафе, то до мене підійшла працівниця і каже: «Ви така розкішна жінка!». Було приємно. Коли ти у думках про війну в Україні, про дім, який залишила, у такий момент ніби висмикуєшся з цього стану.
А якщо ви комусь сподобалися, наприклад, у кав’ярні, людина може до вас підійти і заплатити за вашу каву. Моя донька пішла купувати коктейль, я сиділа за столиком і спостерігала. До неї підійшов чоловік і сказав, що «хоче заплатити за напій». Донька, правда, не зрозуміла, що він хоче. Прибігла до мене. Тільки потім ми все з’ясували (усміхається. — Авт.).
Часто канадійці виставляють на газон не потрібні їм речі. Вони їх не те що викидають, а діляться ними з іншими. Ми, наприклад, брали книги, гойдалку, була у гарному стані. Власник розповів, що з будинку переїжджає у квартиру, тож не матиме для неї місця. Також люди виставляють побутову техніку, меблі. Усі речі у хорошому стані (залишаються біля будинків недовго, бо інакше на власників накладуть штраф).
Канадійці дуже підтримують Україну та наших переселенців. На вулицях море українських прапорів! У магазині я розговорилася з бабусею, яка родом із Польщі, але багато років живе у Канаді. Вона складала вішаки і казала: «Якби я мала рушницю, то застрелила би путіна…».