«Маємо розповідати про героїв — це наша історична пам’ять, за якою нащадки будуть вивчати історію»

На виставці у Львівському історичному музеї представлено понад 40 експонатів з колекції Національного музею Революції Гідності, які розповідають 23 історії учасників російсько-української війни від команди проєкту «Із полум’я зродились». У проєкті та однойменному артбуці авторства фотографині Міни Сорвіно зібрано портрети українців — героїв, що творять нову історію світу.

Виставка знайомить з Героями: військовими, медиками, волонтерами, які наближають Перемогу. Серед них — Юлія «Тайра» Паєвська, Вадим «Karaya» Ворошилов, головний анестезіолог ЗСУ Олександр Бугай, Давид Касаткін «Хімік», волонтерка Тата Кеплер, Леонід Остальцев.

Речі, які вже стали музейними експонатами, належали українським військовим, медикам та волонтерам. Серед артефактів є почесні медалі, нагороди, малюнок, зроблений полеглим захисником Віталієм Киркачем-Антоненком, картина військової волонтерки, парамедика й поліціянтки Тати Кеплер та інші експонати.

На відкритті виставки керівниця проєкту «Мобільна евакуація» та проєктів Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Ірина Солошенко розповіла про унікальні вагони-реанімації, які перевозять поранених захисників, про збір коштів на евакуацію поранених з допомогою залізничного транспорту. Бо головна мета функціонування таких вагонів — забезпечення безперервного лікування важкопоранених захисників. Тепер збір — на генератори, оскільки кожен вагон повинен бути забезпечений безперервним електропостачанням.

На відкритті виставки провели аукціон. Першим лотом стали дві монети, які пішли з молотка за 2200 гривень. Найдорожчий лот — поштові марки, які було продано за 17 тисяч гривень.

Ну, і яка урочистість без пісні? Її подарував присутнім лідер гурту «Мандри», співак і композитор Сергій Фоменко. З Фомою співали всі, оскільки його пісні - відомі, а українською повстанською піснею вшанували Героїв.

Офіційним відкриттям виставки стала екскурсія, яку провела пані Ірина Солошенко.

«Ми переконані, що предмети, які нам надали герої сьогодення, пов’язані з історією на війні, треба показувати людям. Серед героїв проєкту, на жаль, вже є загиблі. Є також важко поранені. Ми вдячні Музею Майдану за можливість розповідати історії героїв і показувати ці речі. Це наша історична пам’ять, за якою нащадки будуть вивчати історію», — сказала співорганізаторка проєкту «Із полум’я зродились» Ірина Солошенко.

Серед гостей на відкритті я побачила Наталію Дигдалович — дружину Героя Небесної Сотні Андрія Дигдаловича.

— З Сергієм Фоменком знаємося ще з часів Майдану, — розповіла журналістці «ВЗ» пані Наталія. — Він особисто знав мого чоловіка, з яким познайомився у наметовому містечку. Коли 20 лютого 2014-го мій чоловік на Інститутській загинув, Сергія дуже вразила втрата товариша, з яким познайомився у той буремний час. 9 березня того ж року я з дітьми приїхала до Києва, прийшла на Майдан Незалежності, Сергій один з перших підійшов до нас: «Пам'ятайте, я завжди буду з вами. Андрій був моїм побратимом». Для нас це було дуже важливо.

— Пані Наталю, ваш чоловік одним з перших став Героєм Небесної Сотні. Як ви виходили з цього горя?

— Та я ще сьогодні не вийшла. Про мій нестерпний біль нагадують ще й суди, які досі не завершилися. Герої Небесної Сотні пішли проти свавілля без зброї. Коли почалася АТО, люди розуміли, що мітингами ми Україну не зможемо відстояти. І просто кричати «Ганьба!» — не вийде. На Майдані ніхто ж не думав, що може пролитися кров. Щоразу, коли приходжу у судову залу, переживаю знову і знову той шок, біль… Так триває вже 10 років. Дивлюся відеосюжети, слухаю свідчення очевидців.

— Чим зараз займаєтеся?

— Я — волонтер, громадський активіст з 2014 року. Тоді, у 2014-му, думала, що життя завершилося. Але мене витягнули мої діти. Бо ті, хто обіцяв, що допоможуть мені пережити той біль, будуть підтримувати морально, почали відходити один за одним — хтось пішов зі зброєю захищати Україну, дехто просто віддалився. І я собі подумала: а чому мені хтось має допомагати? Це я маю зараз їм допомогти! Якось зателефонувала Іванові Кулішу, який на Інститутській тягнув мого пораненого чоловіка, поцікавитися — що нового. А він, такий задиханий, каже: «Передзвоню». За кілька годин телефонує і розповідає: мусили збирати капці, бо хлопці тікали і погубили капці. Як з’ясувалося, довелося відступати, пацани погубили «шльопки». І тоді я сказала доньці: «Нам тут держава дала якісь кошти. Давай ми ці гроші віддамо нашим захисникам». Від тоді почалося моє волонтерство…

А тим часом…

Побачити унікальні експонати та фотографії можна у Львівському історичному музеї. Виставка триватиме до 29 квітня.