«43 роки нема Грицька, а ви всі тут на виставці, значить, він є і буде…»

Виставку, експонати якої зібрала його донька Соломія, присвятили до цього символічного ювілею. На виставці вперше представлено особисті речі Грицька Чубая (1949−1982) — знакової фігури української поезії другої половини ХХ століття. Його творчість була глибоко філософською, хоча й була «за кадром» офіційної культури, але вплинула на ціле покоління. Він залишився символом незламності українського духу і мистецької свободи. Найвідоміші твори Грицька Чубая — поема «Вертеп», за яку КГБ переслідувало Чубая, цикл віршів «Марія», збірка «П'ятикнижжя».

Попри маленьку за розмірами галерею, тут вмістилося чимало львів'ян та гостей міста — хтось знав особисто Грицька Чубая, хтось — лише за його творами. Як сказала на відкритті Соломія Чубай, «ви прийшли на виставку поета, якого ніде не друкували».

— Вони думали, що вбили його, — сказала донька поета Соломія. — Однак, у якийсь момент не розрахували, що у нього народяться діти. Насправді, дуже багато для тата зробив мій старший брат — Тарас Чубай. А згодом і я залізла у цей архів. Для мене це було дуже важливо. Тут представлено його картини, бо тато гарно малював, його особисті рукописи, а також друкарську машинку, на якій він друкував своє «П'ятикнижжя». З іншого боку є наші сімейні фото — Тарас Чубай, моя мама і тато. Це єдине фото, а якому уся наша родина. Виставку прикрашає також мій живопис. Коли я їздила на Батьківщину тата, милувалася краєвидами, що стало для мене своєрідною арттерапією. До речі, мої картини — це рефлексії на вірші Грицька Чубая. Я їх спеціально не підписувала, бо хочу, щоб кожен підписав кожну картину віршем мого батька.

Соломія Чубай провела свою кураторську екскурсію і розповіла про кожен експонат, представлений на виставці. А також запросила на концерт, що відбудеться 29 квітня, який вона готує з Луганським симфонічним оркестром. Частину коштів, виручених з концерту перерахують на реабілітацію поранених українських захисників.

— Виставку ми назвали «Світло і сповідь», — розповідала далі Софія Чубай. — Так називається поема, що присвячена моїй мамі Галині. Листок, що є у друкарській машинці «Наша осінь з маленькими деревами» — це оригінал друку. А ось фото 5- річного Грицька Чубая, який вже тоді вмів читати і писати. А поруч фото, на якому йому 16 років, коли він почав писати свою потужну поезію. А поруч — сердак, у якому він любив ходити, вишиванка і плащ, який йому пошив наш дідо Іван (батько пані Галини. — Г.Я.), який був дуже крутим кравцем. Ми також зберегли піджак та етюдник, у якому ще оригінальні фарби.

Цікаво про Грицька Чубая розповідала дружина — пані Галина. Вона не «навантажувала» присутніх цифрами і сухими фразами, навпаки, сипала жартами. Це була тепла, родинна розповідь дружини, у сім'ї якої з Грицьком були різні ситуації - і кохання, і ревнощі.

— Ми жили в одній кімнатці з маленькою кухонькою, — каже пані Галина. — Але навіть на тій кухоньці збиралося по 16 осіб. До нас можна було прийти навіть і в другій чи третій ночі, постукати у віконечко, розбудити Галю, яка піде на кухню робити канапки. Розкажу про випадок, коли Грицько поїхав у Сибір. Писав мені дуже гарні листи. Але дуже хотів мені привезти гарний подарунок. Купив трійку-пеньюар блакитного кольору. Це був шикарний подарунок, я так тішилася. Але так сталося, що Чубай палив пеньюари — для мемуарів (сміється. — Г.Я.). З ревнощів. Може, колись я видам ці мемуари. Розумієте, іноді Грицько любив пропадати ночами. Я, щоб відімстити, також однієї ночі пропала. От на городі, на Погулянці, усе це й було спалене… А обручки були викинуті. Але ті обручки знайшла курка, мій тато побачив, що вона щось дзьобає, підійшов і підняв. То була обручка. Друга обручка висіла на сіті і виблискувала на сонечку.

— Мамо, а розкажи про вареники, — просить Соломія.

— Це також була помста. З товаришкою поїхали у гості до однокурсниці Миколи Рябчука — у Таллінн. Я наліпила і залишила Грицькові миску вареників, щоб мав що їсти. А коли я повернулася через три дні, то на стелажі з книжками кнопками були причіплені ці вареники. Засушені вже (сміється. — Г.Я.). Так, життя наше було не з легких, але річ у тім, що ми були веселі, дуже щасливі, правдиві… Ми знали, хто нам друг, а хто — ворог. А знаєте, як Грицько мені допомагав писати дипломну роботу? Я ж на четвертому курсі народила Тараса, то, якби не Грицько, не знаю, як би було. Дякую вам, що прийшли на виставку. 43 роки нема Грицька, а ви всі тут, значить, він є і буде…

Соломія Чубай заспівала кілька композицій, Мар’яна Савка — читала вірші Грицька Чубая і заспівала пісню, яку написала на вірші поета. Експозицію підготував художник Петро Сметана.