Не подвір'я — квітучий дендропарк!

Наші люди у селах раціонально використовують кожен клаптик землі. Вирощуючи городину, фрукти, обов’язково залишають місце для квітів. Хочуть, щоб на їхні обійстях добре родило і до того ж було красиво. Бо як же інакше!

72-річний Василь Михайло­вич Хамуляк зі села Стіль­ська Стрийського району на Львівщині (працює завгоспом у зна­менитому місцевому заповіднику) своє подвір'я перетворив на квітучий парк. Його «родзинкою» є пишні рожево-білі магнолії, які з весни буйно цвітуть усе літо, радуючи око і господаря, і його односельців. Неможливо пройти мимо, щоб не зупинитися.

Все почалося з подарунка на день народження. У святковий для пана Ва­силя день сестра, крім інших презентів, піднесла йому прутик магнолії. Іменин­ник його посадив, а коли виросло роз­кішне дерево, розвів ще кілька. Якщо у ці дні зайти на обійстя Василя Михайло­вича, здається, що потрапив у квітучий дендропарк. Годі очей відвести!

Старовинне Стільсько (кажуть, воно ста­ріше за Київ) розташоване у гористій міс­цевості. Навіть улітку тут буває холоднува­то. Для теплолюбних магнолій це створює проблему, їх може «вшкварити» морозець. Але завдяки доброму догляду господаря вона «відходить» — і далі цвітуть. Буйні квіти цього «заморського» дерева у галицькому селі милують його жителів до пізньої осені.

Василь Хамуляк навчився розводити свої магнолії. Справа ця нелегка, треба знати складну технологію вирощування. З радістю роздає деревця родичам, друзям. Стільські красуні прижилися у Києві, Брова­рах, Одесі. Насолоджуватися цими бутона­ми приїжджають онуки.

Дехто може дорікнути: навіщо у селі магнолії? Чи не краще посадити там карто­плю, цибулю, буряки, моркву, а ще — роз­планувати сад. Відразу заспокоїмо: все, що треба селянину, у Василя Михайловича є. Ростуть плодоносні яблуні, груші, вишні і багато чого іншого.

— Але і квітка має бути! — вважає ґазда.

У Стільську і в його округах пана Василя знають як універсального майстра. Немає такої роботи, з якою він не міг би впорати­ся. Будує, ремонтує техніку, електроніку, має справу з металом і деревом. Коли пра­цював на силікатному заводі, вніс не одну рацпропозицію.

Зрештою, він ще й громадський ентузі­аст, активіст у церкві, багато добрих справ зробив у селі. Гарно співає. Щира безвід­мовна людина. Інакше не скажеш — справ­жній український господар!