«Ще у Львові ми знали — усі квитки давно розпродані»

Актори Львівського національного театру імені Марії Заньковецької повернулися з далекого Туманного Альбіону, куди возили виставу «Наталка Полтавка». Заньківчан зустрічали оплесками, вигуками «Браво!» і зі сльозами глядачі у Манчестері, Дубліні, Лондоні. Як з’ясувалося, наші актори у Великій Британії грали вистави ще у 90-х роках минулого століття. І ось тепер, через 30 з гаком років, заньківчани знову показали українську класику на багатьох британських сценах. Як усе відбулося, журналістці «ВЗ» розповіла речниця театру імені Марії Заньковецької і учасниця театрального десанту Олена Федорченко.

— Приблизно вісім місяців тому з нами на контакт вийшли представники концертної агенції Event First LTD, — каже пані Олена. — Після тривалих перемовин і владнання документів ми поїхали у гастрольний тур у Велику Британію та Ірландію. 28 квітня грали виставу у Манчестері у народному домі «Дніпро». Дуже приємно, що задовго до нашого приїзду, усі квитки були розпродані. Ще у Львові ми знали, що їдемо на аншлаги, і зали будуть повні. Наступного дня ми прилетіли у Дублін (Ірландія), грали у професійному театрі Tommy Leddy Theatre. А 30 квітня — у Лондоні наша «Наталка Полтавка» представляла Україну у театрі з 200-літньою історією Clapham Grand. На сцені цього театру виступали знаменитості опери і довший час актор німого кіно Чарлі Чаплін. Після кожної вистави ми збирали кошти на підтримку ЗСУ.

— Скільки вдалося зібрати?

— Не можу назвати точної суми, бо це були фунти у Великій Британії і євро в Ірландії. Наразі підраховуємо і переведемо у гривні. Усі гроші буде передано військовим медикам для придбання машини швидкої допомоги, яка вивозитиме поранених з «нуля». Як відомо, театр лікує душі, тож ці кошти маємо спрямувати на лікування поранених. Машина, яку буде придбано за зібрані гроші, має рятувати життя нашим захисникам.

— Хто був глядачами у залі - українці чи британці?

— У Манчестері, у народному домі «Дніпро», звісно, більшість глядачів — українці. Хоча були й британці. А у Лондоні - 50 на 50.

— Трупа була велика?

— Шестеро акторів, які задіяні у «Наталці Полтавці», плюс звукорежисер, освітлювач, керівник групи і відповідальна за зв’язки з громадськістю.

— Що вас найбільше вразило у цій подорожі?

— Після вистави у Лондоні відбулася приємна зустріч. До народної артистки України Олександри Бонковської підійшла жінка. Як з’ясувалося, у 1993 році, коли Бонковська з чоловіком Юрієм Саєнком і з театром «Не журись» гастролювали у Лондоні, мешкала у квартирі ось однієї пані. І ця пані, почувши, що їде львівський театр, прийшла на виставу разом з донькою, яка тоді була ще зовсім маленькою. Жінка не знала, хто задіяний у виставі. Але коли наприкінці вистави оголошували акторів, вона зрозуміла, що це та сама Леся, яка тоді мешкала у неї. Жінка вже старша, тож попросила доньку, аби вона пішла за лаштунки і розповіла Бонковській цю історію і сказала, що у залі присутня її мама. Історія розчулила не лише пані Лесю, а й усю нашу групу до сліз.

— У теперішній час складно вивезти чоловіків за межі країни…

— За два місяці перед поїздкою ми написали у Міністерство культури лист. Такого ж листа надіслала і британська сторона. За тиждень до поїздки нам надіслали лист-дозвіл для виїзду чоловіків. Ми — національний театр, і кожен дорожить званням актора цього театру. Тому питання щось порушити у нас навіть не стоїть — зганьбитися ніхто не може і не має морального права. Бо ми — заньківчани. Ми усі повернулися…