Передплата 2024 ВЗ

«Назвала виставку Victory, щоб в усьому світі розуміли — вона про нашу Перемогу!»

У Національному музеї імені Андрея Шептицького відкрили виставку київської художниці Катерини Косьяненко

Фото автора
Фото автора

У Національному музеї імені Андрея Шептицького відкрили виставку творів київської художниці Катерини Косьяненко під назвою Victory. Експозицію сформували з понад 50-ти найбільш знакових робіт мисткині. Серед них — дебютні твори із серії Victory, яка й стала гаслом проєкту. Цю серію мисткиня присвятила подіям сучасної російсько-української війни, яку представила крізь призму власних емоцій, переживань та молитов. Художниця використовує засоби зображення ликів святих із давніх ікон, фресок, мініатюр, народних картин. Все це — беззаперечні свідчення глибокого переосмислення світової мистецької спадщини. Працює Катерина Косьяненко також у галузі іконопису. Її ікони містяться у багатьох церквах, зокрема в іконостасі церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці Києво-Могилянської академії. Про перші дні війни та виставку Катерина Косьяненко розповіла журналістці «ВЗ».

— Виставка упорядкована з 55 творів. Тут представлено різні серії. Найсвіжіша — полотна, створені під час повномасштабного вторгнення росії в Україну, — каже пані Катерина. — Ми з родиною переїхали з Києва до Чернівців. Перші кілька тижнів, як рашисти напали на Україну, ми були у Києві. Ні я, ні мама не хотіли їхати, але я розуміла, що не зможемо повноцінно жити, бо було дуже страшно. На початку березня ми оселилися у Чернівцях. Оскільки роботу над серією я розпочала у Чернівцях, бо у Києві було небезпечно, адже моя майстерня дуже близько до білоруського кордону, усі роботи ми перевезли до Чернівців. І тоді з’явилася думка, що треба зробити велику виставку, до якої увійдуть роботи проміжку 2012−2022 років. Безмежно вдячна моєму артдиректору Віктору Гищуку — це саме він створив для мене прекрасні умови для творчості. Маючи фарби, полотна, переживши страх, зрозуміла, що треба зробити серію робіт з думкою про нашу Перемогу. Зрозуміло, що перемога не буває легкою, заради неї треба пережити багато подій, щоб дочекатися нашої перемоги. Тож у цій серії представлено роботи, які відображають різні стани — радість, смуток, горе, тривогу. Власне, у найновішій серії - військовій, до якої увійшли 15 робіт, йдеться про перемогу. Тому ми і назвали виставку Victory. Щоб в усіх країнах розуміли, що моя виставка — про нашу Перемогу!

— Бачила, серед робіт є полотна, присвячені козакам-мамаям.

— Так, я над мамаями працювала багато років — від 2009 до 2013 року. Тут представлено найкращі роботи із цих серій.

— Як давно малюєте?

— Скільки себе пам’ятаю. Мій тато — художник, на жаль, відійшов в інший світ 2014 року. У нього була майстерня, але іноді тато малював вдома. Ви ж знаєте, що художники малюють всюди — на городі, вдома, у майстерні… Як тільки тато вдома розкладав етюдник, ставив полотно і розкладав фарби, я ніколи не чекала, коли він почне малювати. Як і не чекала, коли він дозволить мені зіпсувати його полотно. Мені завжди подобалися олійні фарби. Саме олійні! Я достатньо швидко псувала татові полотно — до якого місця я досягала, до такого місця воно було «у моїх руках». У мене, мабуть, вроджений потяг до олійного живопису. Далі були роки важких навчань, страждань, переживань, що не все виходить так, як я хочу.

— Тобто у вашій творчості переважають роботи олійними фарбами?

— Переважно малюю олією. Дуже-дуже рідко можу щось намалювати акрилом чи аквареллю.

— На відкритті ваш арт-директор сказав, що з кожної проданої на виставці роботи на ЗСУ піде 20 відсотків від вартості…

— У нас недавно була виставка в Івано-Франківську, на якій мер міста купив полотно. За кошти від картини ми купили портативні електростанції для наших захисників. Маю багато друзів, які захищають країну від агресора, і ми намагаємося допомагати предметно. Не грошима, а купуємо саме те, що потребує конкретна бригада.

Схожі новини