Солодкі подарунки і обереги — для нужденних та наших Героїв

Вчителька географії та педагог-організатор Ліцею № 5 імені Кокорудзів Тетяна Мартиник 10 років поспіль разом учнями опікується шпиталем імені Шептицьких. Привчає дітей до поваги і підтримки старших. Учні ліцею готують солодкі подарунки і обереги для хворих і на Різдво, і на Великдень. Ще перед пандемією коронавірусу діти з Тетяною Вікторівною проводили у шпиталі майстер-класи з писанкарства. Але це було до пандемії і до війни. Та, попри тяжкий час, ліцеїсти разом з вчителькою не забувають про нужденних і про тих, хто захищає нашу землю від агресора. От і у Страсну п’ятницю пані Тетяна разом з учнями повезе у шпиталь паски — подарунки на Великдень для людей похилого віку.

— Пані Тетяно, знаю, що не лише опікуєтеся людьми похилого віку у шпиталі імені Шептицьких, а й збираєте такі ж солодкі подарунки для наших захисників…

— Так, цього року ми вперше самі не пекли пасок, а купили готові. Перша партія поїхала на Київщину. Зробили пасхальний подарунок і моєму чоловікові Любомиру Мартинику у Кремінну, який захищає Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. У Страсну п’ятницю повеземо подарунки не лише у шпиталь імені Шептицьких, а й нашим Героям в опікове відділення 8-ої лікарні.

— Скільки загалом таких солодких подарунків відправили?

— До прикладу, на Різдво ми відвезли у Винниківський госпіталь 260 подарунків. На Пасху 50 наборів поїхали вже у лікарню, що на Ужгородській, ще 30 відправили для дітей вимушених переселенців на Київщину.

— Ваш чоловік — військовий?

— Ні. Військовий у запасі, але як тільки вибухнула повномасштабна війна, він сам пішов у військкомат. Сказав, що не зможе бути осторонь, коли його країна палає у вогні. Спочатку його зарахували до 125-ї ТРО, але згодом усю 125-у бригаду перекинули на схід, і мій Любомир уже пів року воює у Кремінній. Звісно, я не лише Любомиру відправила Великодні подарунки, а й хлопцям з його бригади.

— Пані Тетяно, ви сказали, що цього року вперше самі не пекли, а купили паски. Вмієте смачно випікати?

— Я і раніше пекла. Але лише для себе, а тепер це роблю професійно. Та як тільки мій чоловік пішов на війну, почала пекти багато — таким чином боролася і стресом. Почала випікати торти й інші смаколики, продавала їх, а за виручені гроші ми збирали подарунки нужденним і нашим захисникам. Не для себе заробляю ці кошти, а на потреби інших.

— І проводите ярмарки у школі?

— Аякже! Наші учні самі організовують такі ярмарки, я лише підказую, допомагаю оформити. До прикладу, кошти з Великоднього ярмарку, а це майже 22 тисячі гривень, ми витратили на допомогу ЗСУ. І це не лише заслуга дітей, а й їхніх батьків — усі допомагають. До прикладу, кілька років тому бригада наших дітей і батьків брали участь у конкурсі, в якому ми, до речі, перемогли. Вони розмалювали шкільне подвір'я, а це 250 квадратних метрів, на яких панорама Львова. Так, це я організовувала, але заслуга дітей і батьків, які за 5 днів зробили шедевр.