Майстер фотокомпозиції - Великому Кобзареві

2 березня у Львівському Палаці мистецтв відкрили персональну виставку відомого фотомайстра Йосипа Марухняка — «Борітеся — поборете…». Свою 34-ту за рахунком виставку фотохудожник присвятив 209-ій річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Його фотографії - не просто знімки. Це — художні полотна, у яких місто Лева, улюблені Карпати, життя сільських трударів і просто красиві українці. Йосипа Марухняка не можна називати фотографом, бо він Майстер композиції. Йосип, мабуть, перший серед фотомитців, хто стільки персональних виставок присвятив Кобзарю. Виставку, яку відкрили у Палаці мистецтв, тринадцята за рахунком з його Шевченкіани. «Свою Україну любіть», «Тарасовими шляхами», «Шевченківськими місцями Білорусі», «Тарас Шевченко на Львівщині (пам'ятники)», «Натхненні Кобзарем», «Ну, що б, здавалося, слова…», «Любітеся, брати мої! Україну любіте!»… такі були назви попередніх виставок. А теперішня, наче заклик, — «Борітеся — поборете…». Великий Кобзар закликав українців не відступати, не здаватися, і Йосип Марухняк у час повномасштабної війни росії з Україною, як символ незламності відкрив свою 13-ту виставку з пророчими Шевченковими словами.

— 20 років тому експедиція львівських художників побувала у Казахстані - у місцях, що пов’язані з Тарасом Шевченком, — розповів журналістці «ВЗ» Йосип Марухняк. — Я також брав участь у цих мандрах. Тому багато моїх робіт присвячено цій події - як наші митці, багатьох з яких, на жаль, уже нема серед нас, робили свої зарисовки для майбутніх полотен. Ми вкотре згадуємо заслання великого поета, про те, як над ним знущалися, але його дух нескореності передався нам, українцям. Ми — не скоримося, ми переможемо.

— Скільки фотокартин тут представлено?

— 45. Це роботи з моєї добірки Шевченкіани, які я збираю протягом багатьох років. Довго вагався, чи варто відкривати чергову виставку з моєї Шевченкіани. Пригадав собі слова одного відомого класика, який після написання чергового роману, казав: «Все, більше не буду писати, не буду…». Але минав місяць, і цей письменник казав, що відчуває, як йому цього бракує. І знову сідав за написання нового твору. Ось так приблизно і у моєму випадку. Бо розумію, яка значимість нашого Генія для українців, і це особливо відчувається у такий тяжкий для нас час…