Різдво – родинне свято, наповнене звичаями й обрядами

Святкування Різдва в Україні є усталеною традицією, яка передається від покоління до покоління. Святкування починається ввечері 6 січня. Вечір напередодні Різдва називається Святим, або Навечір’ям Різдва Христового. Всі члени родини мають бути вдома.

У давнину стіл застилали соломою, а підлогу хати сіном – це символізувало ясла, на які клали народжено­го Ісуса. Святкова вечеря роз­починається з появою першої зірки на небі. Господар дому першим сідає за стіл і запалює свічку, яка символізує безсмер­тя та світло.

Головною різдвяною стравою є кутя, яку куштують першою. Її готують зазвичай із пшеничної крупи. Опісля можна переходи­ти до інших страв, яких на сто­лі має бути 12, адже кількість страв символізує 12 апостолів.

Серед традицій, пов’язаних із приготуванням святкових страв, важливе місце посідає хліб. Назви і форми його змі­нюються залежно від регіону – «калачі», «карачуни», «струслі», «васильники», «коляда».

На Кременеччині на Різдво подавали «книш» – хліб, на яко­му перед випіканням змоченою у воді склянкою робили «фор­му», або «шишку», що мала на­зву «душі» або «душки». Готува­ли книші й на Волині.

Часто на святковому сто­лі стояли, як сакральні предме­ти, дві хлібини і плетений калач, або три хлібини. Вони після Свя­тої вечері залишалися на столі аж до Старого Нового року. Дві хлібини – це символи Місяця і Сонця, три – це Місяць, Сонце і Зорі. Зокрема на Коломийщині традиційно випікають круглі ка­лачі, які називають «василями» («васильниками»). Дві такі хлі­бини, одну на іншу, ставлять на стіл на Святвечір.

На Закарпатті збереглася традиція випікати круглий хліб, який називають «керичун» або «карачун». Така назва сформу­валася під впливом Угорщини. За допомогою карачуна робили передбачення на наступний рік. Якщо під час випікання хліб ви­соко піднімався, рік буде щас­ливий, якщо западав – чекали біди. У низинних районах За­карпаття куті не варять. А ро­блять бобальки – кульки з тіста, які запікають, а потім ще трима­ють на парі. Готові посипають маком чи горішками. Саме з них і починається Свята вечеря.

Спечений святковий хліб кла­ли посеред столу на солому, зерно або гроші. Зверху накла­дали зроблений із тіста хрестик. Посередині карачуна робили невелику ямку. Туди насипали різного зерна, щоб наступного літа добре вродило збіжжя. Іно­ді клали часник, щоб захистити від хвороб і вроків.

У Кам’янка-Бузькому районі випікали святковий калач, який називали «колядою».

Святкування Різдва розпо­чинається вранці 7 січня. Укра­їнці зустрічають одне одного зі словами «Христос народив­ся!», а у відповідь чують «Славі­мо Його!». Святкують у родин­ному колі. Сідають за щедрий, але вже не пісний стіл.

Різдвяні калачі-плетінки

Для 2 великих калачів: 500 мл молока, 1 кг пшеничного борошна, 95 г жирних верш­ків, 45 г олії, 2 яйця, 2 ч. лож­ки сухих дріжджів, 4 ст. ложки цукру, 0,5 ч. ложки солі, вані­лін або ванільний екстракт.

Для начинки: 170 г розм’якшеного вершкового масла, 150 г цукру, 25 г кори­ці, 1 ч. ложка какао-порошку.

Змішати борошно та молоко, залишити на 30 хв.

Потім додати решту інґреді­єнтів. Замісити еластичне тісто і залишити на 1,5 год.

Змішати всі інґредієнти для начинки, крім какао, і залишити її. Вона має вийти кремовою та м’якою.

Готове тісто розділити на 2 частини, кожну розкачати на пласт завтовшки не більше 1 см, розподілити по всій поверхні пластів начинку, посипати звер­ху какао-порошком. Тепер скру­тити кожен пласт у рулет і роз­різати його надвоє посередині.

Перекрутити між собою роз­різані половинки-джгути, після чого плетінки скрутити кільцем. Викласти калачі на деко, засте­лене пекарським папером, зма­щеним маслом. Залишити у те­плому місці для вистоювання на 30-40 хв, накривши плівкою, щоб тісто не підсихало.

Випікати калачі у режимі кон­векції, ледь скропивши їх во­дою з пульверизатора, у духо­вці, розігрітій до 210°С, близько 25-30 хв, але краще орієнтуйте­ся на рум’яний колір. Якщо кон­векції у духовці немає, випікати по одному, і температуру можна збільшити до 220°С.

Готові калачі остудити. Мож­на полити їх глазур‘ю.

Пампухи

4 яйця, 0,5 л молока, 100 г масла, 200 г цукру, 1/4 ч. ложки солі, 50 г дріжджів, 3-4 ст. ложки горілки (або 2 ст. ложки спирту), 1 паке­тик ванільного цукру, цедра 1 апельсина, близько 1 кг бо­рошна, 1 л вишень у власно­му соку – для начинки, олія – для смаження, цукрова пудра – для посипання.

Кип’ячене молоко добре на­гріти, якщо свіже – закип’ятити, ледь охолодити і в гаряче до­дати масло, щоб розчинилось. Дріжджі розтерти з цукром. До­дати тепле молоко з маслом, збиті яйця, сіль, ванільний цу­кор, цедру апельсина і горіл­ку або спирт. Добре переміша­ти. Додати борошно (може піти менше борошна, тісто має бути м’яким, не забитим), місити 15 хв, тісто має бути липким. На­крити зверху рушничком і зали­шити в теплому місці на 1 год.

Пампухи можна начинити ви­шнями у власному соку, завчас­но відцідивши їх.

Коли тісто гарно підросте, формувати пампушки. Відщипу­вати потрохи тіста, робити па­ляничку, на середину викласти по 2-3 вишеньки, акуратно за­щіпнути. Сформувавши пампух, покласти на дошку, притрушену борошном. Зробити всі пампухи і залишити на дошці для підрос­тання – на 40-60 хв. Смажити пампушки в добре розігрітій олії на помірному вогні, щоб не при­горіли, а добре просмажились.

Готові пампушки обкачати в цукровій пудрі, або залишити так, а посипати під час подаван­ня до столу.

Більше рецептів у рубриці «Кухня»