Ягідні вихідні

Сезон перших полуниць завершився, незабаром очікуємо початок сезону ягоди, яка вже стала популярною на Львівщині — лохини. Для того, аби дізнатися, коли ж стартуватиме лохиновий сезон, як дозріває ця американська ягода, вирушаємо у Верхню Стинаву на Стрийщині, де розташована єдина в Карпатах ягідна ферма. Зустрічаємося у Стрию з директором ТзОВ «Органічний сад» і водночас моїм гідом Богданом Боднаром та його дружиною Юлією.

«Плантація розташована в Карпатах, та збір врожаю вже не за горами. Приблизно через тиждень плануємо відкрити сезон, щоб знову тішити споживачів чудовою органічною ягодою», — зазначає Богдан Боднар і ми рушаємо в поле.

Дорогою розпитуємо у господаря про технологічні моменти. «Уже збирають перший врожай, але не для реалізації, а для аналізу, щоб бути впевненими у дотриманні статусу — органічна ягода! Збір стартує десь за тиждень, відкриває сезон сорт Дюк. Зараз у нас продають лохину зі Закарпаття та Центральної України. Саме у Київській, Житомирській, Волинській областях зараз найбільше вирощують лохину, можливо, майже 80 відсотків усіх насаджень зосереджено у цих областях. Але цьогоріч через пізню весну початок сезону в регіонах майже вирівнявся».

Дорогою запитуємо у пана Богдана, чому обрав саме лохину. Аграрій зізнається: «Я і мої три товариші-співінвестори зупинили свій вибір на лохині, як на найперспективнішій ягоді, а не тому, що вона сподобалася на смак. Перед тим, як стартувати, ми два роки готувалися, вивчали ринок, а не так, що, мовляв, цікаво, модно, маємо гроші, давайте починаємо».

За фахом Богдан Боднар — економіст програмних завдань, а його колеги, співінвестори — економісти, юристи. «Мені подобається займатися сільським господарством, це заняття, яке тепер є основним, я обрав за покликанням», — зауважує Богдан Боднар.

Почали у 2017 році, коли придбали на земельному аукціоні ділянку в оренду. Тоді стартували з «грубих» робіт — викорчовували дерева, якими позаростали землі, що колись слугували пасовищами, сіножатями. Паралельно займалися пошуком посадкового матеріалу. Саджанці привезли з Польщі. На той момент в Україні ніхто не міг забезпечити необхідною кількістю. Однією партією — близько 30 тисяч саджанців висадили на площі 10 га.

Окрім того, навчалися. Для цього їздили в Польщу. Також спілкувалися через Інтернет з американськими вченими з Мічиганського та Орегонського університетів, де розташовані найбільші дослідницькі центри з вирощування лохини. «Там є багато не просто вчених, які викладають, а вчених-практиків. Мають великі дослідницькі плантації, де на практиці свої наукові досягнення втілюють. Ми дослухалися до їхніх порад. На наше здивування, вони виявилися досить відкритими до спілкування», — пригадує аграрій.

Згодом почалася безпосередня підготовка до посадки — внесення органіки, тирси, торфу, кори, підведення крапельного поливу. Сам процес підготовки до висадки лохини зайняв майже рік.

При закладці лохини кослотність — це найлегший елемент, який піддається корегуванню. Найскладнішим є етап підготовки території до посадки. А все решта було, як то кажуть, справою техніки. Механічний склад ґрунтів, глибина залягання ґрунтових вод, трудових ресурсів, електромережі, дорога поруч, — перелічує Богдан фактори, які, на його думку, є найважливішими.

Зареєструвалися як ТзОВ, яке очолив Богдан Боднар, створили власний бренд. «У кожен гектар вкладено чимало коштів. Лохина не може бути апріорі дешевою, адже дорога в закладці, в обслуговуванні, догляді, зберіганні, — розповів аграрій. — Прополюють вручну, збирання ручне, обрізка ручна. Це теж відбивається на вартості ягоди».

Ділянка у карпатській Стинаві підійшла лохині. На ній є гірська вода, з джерела, якою поливають ягоду. Трудових ресурсів наразі вистачає. Працюють місцеві мешканці. Хоча не виключають, що згодом, якщо буде повноцінний врожай, то доведеться довозити працівників з інших регіонів. Щодо збуту, то багато минулорічних клієнтів, зокрема, мережеві, вже телефонують і зацікавлені у співпраці. Ціна буде плаваючою і важко передбачити, якою вона буде.

ТзОВ «Органічний сад» брало участь в обласних і державних програмах. З державного бюджету їм відшкодували вартість саджанців, а з обласного бюджету отримують відшкодування органічної сертифікації та добрив. «Тримаємо руку на пульсі, стараємося скористатися програмами, бо важко в органіці працювати, де вкласти грошей треба значно більше, ніж у звичайному секторі», — каже директор ТзОВ.

Плантація обгороджена, цілодобово охороняється. Далі разом із Богданом Боднаром на квадроциклі вирушаємо безпосередньо в поле. Поле розташоване у надзвичайно мальовничій місцевості серед Карпатських гір, його найвища точка — 600 метрів над рівнем моря. Воду на плантацію закачують з гірського потоку в водойму, а вже з неї через систему крапельного зрошення нею поливають лохину. Вода гірська, її люди використовують, як питну.

«Якщо в нас є полив, то нам краще більше сонця і менше дощів. Сонце лохина любить, як і кожна ягода. Зараз, коли йде дозрівання і наливання, ягода особливо багато його потребує. Пік її дозрівання припадає на кінець липня — середину серпня», — каже фермер.

На полі росте 6 основних сортів лохини, а на тестових ділянках випробовують придатність для вирощування у наших умовах ще 15 сортів, привезених з Польщі й Голландії.

Уже зараз себе добре показали ранній Дюк, який уже незабаром розпочнуть збирати. Після ранніх сортів приходить час на Блюкроп. Закриватиме сезон пізній Еліот.

Торік встановили у полі вулики з джмелями, які займаються запиленням лохини. «Джмеля карпатського спеціально вирощують голландці, які мають спеціальне виробництво в Чехії. Їх засаджують у спеціальні вулики. Джміль — найкращий запилювач для лохини. Він, на відміну від бджіл, працює не тільки за сприятливих погодних умов, а й за несприятливих — за низьких температур, навіть коли дощ чи сильніший вітер». Їх завозять на поле у вуликах, а потім, якщо їм середовище підходить, то вони переселяються в нього. Результат їхньої праці помітний — ягода велика гарна, одна в одну.

Звичайно, будучи в полі, гріх не скуштувати ягоду. Яка ж це смакота. Ягода солодка, смачна. А ще органічна. Це, звісно, теж додає смаку.

«Ягода посиніла ще не означає, що вона стигла. Бо є поняття технічної і повної стиглості. Зараз вона перебуває у технічній стиглості», — зауважує фермер.

Рвати лохину важко, адже на кущі є стигла, середньо стигла і зелена ягода. «Зривати треба лише ту, яка дозріла, вкрита білим нальотом і легко зривається. Якщо не зривається, то її варто залишити, аби ще дозрівала. Коли ж зірвати зелену ягоду, то її треба відсортовувати й викидати, бо вона вже не достигне». Зараз, перед початком збору, обов'язково проводять інструктаж. До речі, «збирачів» офіційно працевлаштовують. Вони проходять медичне обстеження. У полі створили всі необхідні умови для працівників: біотуалети, умивальники.

Довкола у полі, поруч із лохиною квітнуть різноманітні карпатські рослини, з яких можна чай запарювати — тут плантації іван-чаю, звіробою, чебрецю, материнки. Походжає бузьок. Є соколи і яструби. Для цих птахів створили спеціальні умови, щоб вони оселилися на плантації. Вони захищають лохину від шпаків, які б могли знищити ягоду. Таку технологію перейняли у поляків.

У середньому господарство розраховує збирати до 10 тонн ягоди з гектара. Однак про такі врожаї говорити ще рано, — зауважує аграрій.

На запитання, коли ж затрати почнуть окуповуватися, фермер розповідає: «За розрахунками, на п’ятий рік врожайності маємо вийти на нуль. Ще врожаю не було, бо минулорічний не рахуємо. У жовтні, після завершення сезону, вже можна буде сказати, чи задоволений врожаєм. Зараз ще не знаю».

І на завершення, Боднарі розповіли не лише про вирощування, а й про споживання ягоди. В Україні наразі лохину споживають переважно у свіжому вигляді, оскільки ми ще не маємо такої великої кількості ягід, щоб її переробляти. Щоправда, на маленьких переробних заводах уже виготовляють джеми із так званих нетоварних ягід. Тобто тих, що не були реалізовані свіжими — чи то дрібних, чи ушкоджених. У середньому такої ягоди може бути до 20 відсотків від загального врожаю. У США, звідки пішла вся лохина, зараз до 45 відсотків ягоди, яку збирають, йде на заморозку і переробку. Її там настільки багато, що свіжою не встигають спожити. «У нас колись, сподіваюся, буде така ж ситуація, — переконаний Богдан Боднар, водночас зауважує: «Але це не швидко».

Дружина Юлія його теж любить ласувати лохиною. «Звісно, ми любимо цю ягоду. Однак її на раз неможливо багато з’їсти». Ділиться секретами, що виготовляє з ягоди смачнющі джеми, але не зі самої лохини, а додає різні фрукти — змішувала з яблуками, додавала апельсини зі шкірою, з іншими ягодами — полуницею, малиною й ожиною, а також із ружею. «Варила звичайне варення, щоб спробувати, за традиційним рецептом, засипала цукром і вона вийшла дуже солодка, як цукати. Окрім того, лохину у нас уже господині сушать, в’ялять, як сухофрукти, роблять пастилу, натуральні цукерки».