Страуси живуть на хуторі Ловаги

Упродовж 2014−2015 років Сергієві Швецю довелося воювати у гарячих точках Донбасу — Волновасі, Гранітному. Демобілізувавшись, продовжив справу, розпочату ще до війни, — створення страусиної ферми.

Ідея належала матері, Оксані Михайлівні. Над її реалізацією працювали усі­єю родиною — батьки, Сергій з дружиною Наталею, сім’я брата Олега. Власними силами упро­довж п’яти років на хуторі Лова­ги Калуського району будували приміщення для екзотичної птиці. Спочатку використовували ді­лянку площею 1 га — спадок від дідуся. Згодом молодий чоловік отримав ще 2 га — як учасник АТО. Завдяки їм територія фер­ми «Саванна» розширилася.

Ентузіаст вважає, що йому пощастило: двоє пенсіонерів із Миколаївської області продава­ли не лише доросле сформова­не стадо страусів, а й інкубатор та інше необхідне обладнання. Придбав зі знижкою 22 страусів.

Раніше у родині Сергія ніхто професійно не займався тва­ринництвом — вирощували біля хати моркву, петрушку, цибулю. Але згодом довелося «пере­кваліфікуватися». Насамперед викорчували дерева, вирівняли площу. Відтак збудували загони, стайні. Стіни зі середини обши­ли плитами, а фасад обтягнули пінопластом, встановили плас­тикові вікна.

Паралельно в Інтернеті шу­кали інформацію про те, як правильно доглядати за такими велетенськими птахами. Вони витривалі й невибагливі. Головне — нагодувати та вчасно прибра­ти. Із цим успішно дає раду мати — Оксана Михайлівна.

У раціоні переважають зер­нові — пшениця, ячмінь, кукуру­дза, овес. Люблять «африканці» і траву, особливу конюшину, лю­церну. Ще ж господарі часту­ють своїх улюбленців яблуками, морквою, капустою. Загалом, пернаті велетні їдять небагато — до двох із половиною кілограмів корму на добу. Для кращої яйце­кладки їм додають калій, магній. У напувалках обов’язково має бути чиста вода.

Багато людей цікавляться: як цим вихідцям із гарячого конти­ненту наш клімат, зокрема моро­зи? Власник ферми розповідає, що його вихованці не тільки чу­дово пережили зиму у своїх по­мешканнях, а навіть удень над­ворі бігали по снігу.

Живуть страуси близько 70 років, 35 із яких несуться. Упро­довж березня — жовтня сам­ка може відкласти від 40 до 80 яєць. У наших природних умовах їх неможливо висидіти — потріб­на африканська спека і теплий пісок. Тому виручають спеціальні інкубатори, де пташенята вилу­плюються за 40−42 дні.

До речі, у Швеців — замкнутий цикл, безвідходне виробництво. Використовується все — пір’я, м’ясо, жир, шкіра, яйця, шкара­лупа.

Зараз ферма колишнього во­їна активно розвивається, стає справжнім туристичним осеред­ком, куди навідуються люди не тільки з навколишніх областей, а й навіть з-за кордону. Окрім страусів, тут живуть декоративні птахи — фазани, павичі, цесарки. Нещодавно навіть білочки осе­лилися.

На завершення Сергій Пе­трович зазначає: «Ми завжди консультуємо тих, хто і собі вирі­шив створити страусину ферму. Адже з власного досвіду знаємо, як непросто отримати необхід­ну інформацію. Ми теж вчилися, набивали ґулі. Тому хочемо, щоб люди, котрі ризикнули розпоча­ти таку справу, робили менше помилок».