«Перший торт спекла у п’ятирічному віці»

Навчалася на факультеті туристичного бізнесу, але любов до випічки, мабуть, має з раннього дитинства, скільки себе пам’ятає. Як це заведено у галицькій родині, на усі свята чи просто на суботу-неділю у хаті завжди мало бути щось солоденьке. Тож для Іванни випічка була звичною справою. І великий плюс у цій любові був у тому, що дитині ніхто не забороняв випікати, жодного разу ніхто не сказав, щоб не переводила продукти і не плуталася «під ногами».

— Навіть якщо мені щось не вдавалося, ніхто не сва­рив, — каже Іванна. — І не казали, що моє творіння не­смачне. Навпаки, робили вигляд, що усім все сподоба­лося.

— То коли спекли свій перший торт чи пляцок?

— З маминою допомою, мабуть, у років п’ять. А на за­мовлення перший торт спекла десять років тому.

Мама завжди підказувала, що і як треба зробити на­самперед. От тепер Іванна згадує мамину науку і випі­кає шедеври. Усі фігурки до тортів виготовляє сама. Ще жодного разу не замовила чогось навіть дуже складно­го. Над одним тортом чаклує іноді і цілий тиждень.

Бо треба спочатку виготовити усі де­тальки, а потім залишається його тіль­ки зібрати. Усе залежить від складності виконання. Було замовлення на весіль­ний торт, над яким працювала два дні, але займалася тільки ним. Інших замов­лень не брала, і більше нічого вдома не робила. Але, за словами Іванни, якщо треба вдома щось «змайструвати» на­швидкуруч, то і за годину впорається. Аби тільки продукти мала всі під рукою.

— Чи були у вашій практиці такі ексклюзиви, за які ви боялися бра­тися?

— У страху завжди великі очі, — смі­ється. — Ексклюзиви — майже кожне замовлення. До прикладу, рік тому я вважала, що щось таке виконати нере­ально, то тепер мені смішно з того. Я роблю це легко і просто. Але попереду — нові завдання, і я підіймаюся на новий щабель. Найважчою є робота з фігурка­ми, бо доводиться поєднувати різні тек­стури. До прикладу, коли на торті вико­ристовую різний крем — спочатку треба використати м’який крем, потім додати той, що твердіший. Завжди переживаю, щоб усе це мені вдалося. Щоразу дово­диться експериментувати. Бувають ви­падки, коли замовник надсилає фото і просить зробити саме такий. Відра­зу кажу: це ручна робота, і я за собою залишаю право експерименту. Це як борщ у кожної господині виходить по-іншому. Але усі питання обговорюю з замовником до найменших дрібниць. Є такі замовники, які задають тему і потім тільки приходять забирати готовий ви­ріб. Правда, є і такі, які приходять і самі не знають, чого хочуть. Доводиться ви­питувати — для кого, до якої дати при­урочений, чим займається, до прикла­ду, ювіляр. Іноді доводиться малювати, бо є люди, які наперед мають візуаль­но побачити, як буде виглядати їхнє за­мовлення.

— Який найбільший торт зробили?

— Один з останніх мав 30 кілограмів. Мав п’ять поверхів. Його замовляли на корпоратив.

— Які продукти переважають у ва­ших виробах?

— У декорі найчастіше крем, масти­ка і шоколад. Також дзеркальна глазур. Знаю, що багато кондитерів не люблять працювати з мастикою (солодке тісто, яким обтягують торт. — Г. Я.). Свої пер­ші торти я починала з мастикою, зараз мода пішла на торти з кремом.

— Скільки тортів печете за місяць?

— Якщо замовлення дуже складні, намагаюся більше чотирьох на вихід­ні не брати. Це якщо йдеться про весіл­ля. Якщо замовляють випічку для дити­ни, то можу зробити в день від восьми до десяти тортів. Складно підрахува­ти. Бо якщо це весільний сезон, то, звіс­но, роботи багато. Більше двох весіль на день не беремо, бо хочемо все зробити якнайкраще і дуже якісно. У піст, нато­мість, збільшується кількість дитячих за­мовлень. Вплинув на роботу і карантин.

— Хто вам допомагає в роботі?

— Ми працюємо з мамою.

— Скільки коштує кілограм вашо­го торта?

— Усе залежить від декору. Загалом від 350 гривень за кілограм. Але якщо декор складніший, то сума збільшуєть­ся. Якщо додаємо живі квіти чи підсвіт­ку, то прораховуємо додаткові видатки.