Учора там повзали равлики, а нині пасуться качки і росте тютюн

Чи є життя на фермі в умовах карантину? Аби побачити це на власні очі, журналіст «ВЗ» обрала вихідний — суботу. Вирішила поїхати на недалеку від Львова, близько десяти кілометрів, у селі Солонці, ферму «Західний Равлик».

І не розчарувалася: каран­тин не приголомшив життя на фермі. Тут проводять екскур­сії, влаштовують гастромандри, годують качок, урізноманітню­ють меню, у якому не лише де­лікатесні равлики. Почали пер­шими на Львівщині фуагра готувати. Частують різноманіт­ними смаколиками італійської, французької, паназійської ку­хонь.

Навіть страви гуцульської кухні пропонують з равликами. Це суп з білими грибами та рав­ликами. Його подають із лава­шем з ніжним вершковим сиром та зеленню, пате з медом та на­стоянкою з 22-х трав, а також равликами в олії зі шпинатом та часником.

Туристів на фермі не бра­кує. Якраз потрапила у роз­пал екскурсії. З дотриманням усіх карантинних вимог десят­ку туристів (як дорослим, так і дітям) просто неба власники ферми Ірина та Іван Юськеви­чі показують і розповідають, як тут живеться. На вході — оголо­шення про гастротури, за яких обов’язкова наявність масок та рукавичок.

Ферма «Західний Равлик» заснована близько п’яти років тому. Зараз поволі переквалі­фіковується на знану у краї аг­ротуристичну локацію. Звісно ж, равлики на фермі є теж, але їх набагато менше, ніж було то­рік. Довелося значно скороти­ти площі для вирощування мо­люска. Передусім це пов’язано з карантином і експортом — не хотіли ризикувати, аби не по­вторилася історія, яка склалася на початку року з експортом.

«Західний Равлик» — одна з небагатьох українських ферм, яка виготовила пакет усіх необ­хідних документів для експор­ту равлика за кордон. Торік, коли було внесено зміни до законо­давства щодо експорту, теж про­йшли всі необхідні процедури, зібрали усі документи, створи­ли всі умови, хоч як це було не­просто. Уже у березні готові були відправляти на експорт. Однак європейські країни — Іспанія, Іта­лія, Франція — першими запрова­дили карантинні заходи. У них не проводилися ні ярмарки, ні фес­тивалі, ресторани теж не працю­вали. Відповідно українського молюска їм не повезли. Залиши­ли вдома. Але, як наголошує Іван Юськевич, у жодному разі не ви­кинули: 70% переробили вдома, і делікатесну продукцію спожи­ли на українському ринку. Решта — близько 20−30% (а це близько 7 тонн) роздали. Не викинули, не зіпсували, а нагодували дичи­ну (кабанів та фазанів) у мислив­ському угідді, де Іван Юськевич любить полювати. Почастували смаколиками вихованців ведме­жого притулку «Домажир». Пола­сували равликами і єноти, які жи­вуть на єнотовій фермі у Львові. А тепер на фермі Юськевичів по­чали вирощувати каченят, яким теж до вподоби равлики. На цьо­му кормі птиця виростає швид­ко, а її м’ясо — ніжне, смачне і де­лікатесне.

Тому цьогоріч, аби не ризику­вати, бо ніхто на початку сезону, у березні, не знав, яка буде далі ситуація з карантином, виріши­ли удвічі скоротити площі, де ви­рощували равликів. На вивіль­нених ділянках тепер ростуть помідори, перець та інші горо­дні культури. Оскільки равли­ки добряче удобрили ґрунт, тут збирають щедрі врожаї городи­ни — чистої, органічної, власно­го виробництва з непереверше­ним локальним смаком.

Ще на цих площах посіяли тютюн. Цю культуру побачили на відпочинку на Кубі. Виріши­ли спробувати, як вона прижи­веться у нашій місцевості. Самі не очікували, що з насіння отри­мають рослини з таким великим листям.

Тепер на фермі можна і спро­бувати новий делікатес — качку, відгодовану равликами і зама­риновану з медом, часником та спеціями, з печеною картоплею та яблуками, теж вирощеними на фермі. Ще у м’ясному меню (його господарі пропонують найближчим часом значно роз­ширити, бо ж не усім смакують равлики) — рулька маринова­на в пиві з хрусткою скоринкою. На равликовому кормі, як пере­коналися на фермі, у качок до­бре росте печінка. Так природ­ним способом, а не жорстоким і негуманним, отримали сирови­ну для приготування французь­кого делікатесу — фуагра. Ство­рили власний рецепт. Радилися з шеф-кухарями, і незабаром частуватимуть гостей на своїй туристичній локації, яку з кож­ним разом все більше туристів обирають для відпочинку.