Учорашній воїн вирощує хвойні деревця

Коли ж розпочалося повномасш­табне російське вторгнення, по­трапив до лав 24-ї окремої механі­зованої бригади. Воював на Ізюмському напрямку, поблизу Попасної. А в Оріхові (на Запоріжжі) отримав поранення, три­валий час лікувався у госпіталі. При­близно тоді ж у нього народилася третя донечка. Тож чоловік звільнився зі служ­би і, приїхавши додому, продовжив гос­подарювати.

Ще 2016 року, після повернення з Донбасу, він побудував на своїй ділян­ці теплицю. Каже, що надихнувся при­кладом побратимів, які після АТО/ООС започаткували власну справу (до того працював будівельником). Спочатку з дружиною вирощував екзотичні на той час квіти еустоми (ірландські троянди). Згодом узяв кредит та звів іншу тепли­цю. Там облаштував систему опалення, зрошування, висівав огірки, салат, а по­тім — і лаванду.

Тепер ентузіаст займається ще й роз­множенням хвойних культур, котрі вва­жає доволі перспективними. Зокрема, має ялівці. Також посадив тисячу ма­леньких туй. Віддає перевагу сорту Сма­рагд. Це невибагливі до ґрунтів рослини, що не бояться сильних холодів, зайвої вологи та посухи. Виростають заввишки три метри. Пагони вертикальні, діаметр крони — 1,2 метра.

Ця зелена красуня живе близь­ко 200 років. Її можна використову­вати як для окремих посадок, так і групових ландшафтних композицій.

Пан Андрій старанно доглядає своїх улюбленців, регулярно підрізує. «Чим більше зістрижеш, тим пишнішою буде крона», — зауважує.

Паралельно вчорашній воїн вчив­ся писати бізнес-план, щоб вигра­ти грант на розширення діяльності. Нещодавно він одержав кошти від Львівської міської ради (ваучерна під­тримка). За них придбав два трактор­ці-газонокосарки та причіп. Вони зна­добляться у роботі.

Ветеран упевнений: аби досягти чо­гось, треба дуже захотіти, старатися. Ну, а щасливі очі донечок для батька — по­тужний мотиватор!