Часник і цибуля мікробів не вбивають?

«У народі вважають, що часник і цибуля володіють бактерицидними або бактеріостатичними властивостями (тобто спричиняють загибель бактерій чи затримують ріст патогенів. — Авт.), — каже к.м.н. Павло Бик, хірург вищої категорії КНП „Олександрівська клінічна лікарня м. Києва“. — Ця теза часто тиражується у ЗМІ. Її також підтримують багато лікарів, зокрема дієтологів. Багато хто наїдається часнику, сподіваючись у такий спосіб попередити або вилікувати бактеріальні чи вірусні інфекції». Разом із колегами з бактеріологічної лабораторії лікар вирішив перевірити, чи здатні часник та цибуля вбивати мікробів. Результатами дослідження поділився у Facebook.

Досліди медики проводили на культурах збудників раньових ін­фекцій: золотистого стафілоко­ку (S. aureus), кишкової (E. coli) і синьо­гнійної палички (P. aeruginosa), а також грибка Кандида (Candida albicans). Чут­ливість визначали за тим же принципом, за яким визначають чутливість мікроор­ганізмів до антибіотиків чи антисептиків: на щойно засіяну культуру наносили кра­плю соку, в яку клали зріз часника і цибу­лі. Як пояснює Павло Бик, якщо просто капнути сік, то фітонциди можуть швид­ко випаруватись і результат буде псев­донегативний. «Посіви проводилися у стерильних умовах», — запевняє лікар. Результат фахівці оцінювали на наступну добу. «Стафілокок, синьогнійна та киш­кова палички, а також кандида, прекрас­но росли як на часнику, так і на цибулі. А беручи до уваги інтенсивну колонізацію кандидою досліджуваних зразків, можна припустити, що часник та цибуля виявля­ють певний стимулюючий вплив на ріст грибка. Ймовірно, через високий при­родній вміст цукрів у цих овочах», — при­пускає Павло Бик.

Висновок медиків однозначний: часник і цибуля не володіють ані бактерицидними, ані бактеріостатичними властивостями проти досліджуваних збудників, а також не діють на грибки. Дію на імунну систе­му фахівці не досліджували (так само як і на віруси, але лікар зазначає, що у жодно­му зі серйозних досліджень противірусна активність часнику й цибулі не доведена). Попри це, спеціаліст не радить виключа­ти ці овочі з меню — часник і цибуля міс­тять багато корисних речовин, а отже, є невід’ємними компонентами здорового харчування. Крім того, вони просто смачні.

«Кишечник — це мінімум 500 тисяч (лише на сьогодні відкритих вчени­ми) видів мікроорганізмів, які складно взаємодіють одні з одними, утворюю­чи біологічно активні метаболіти, — про­коментувала результати експерименту відомий лікар-дієтолог Оксана Ски­талінська. — Значну частину цих мі­кроорганізмів неможливо „посіяти“ на чашці Петрі, оскільки вони можуть жити виключно в анаеробних умовах товсто­го кишечнику. Наприклад, найбільш „ві­домі“ клостридії. Тому те, що відбува­ється на чашці Петрі, — це зовсім не те, що відбувається в організмі, зокрема у кишечнику. А отже, і висновок не може бути настільки однозначним і беззапе­речним».

«У часнику, крім фітонцидів, містить­ся тисячі інших біологічно активних мо­лекул, які запускають різні сигнальні шляхи, — веде далі Оксана Скиталін­ська. — Багато інших овочів, пряних трав та ягід впливають на життєдіяльність мікроорганізмів. Цибуля, приміром, во­лодіє антисептичними і бактерицидни­ми властивостями до ешерихій, морква негативно діє на сальмонели і клостри­дії, часник — на протей і клебсієлу, хрін — на протей, клебсієлу та синьогнійну паличку, гвоздика — на протей, клебсіє­лу, гриби і синьогнійну паличку, малина і барбарис — на стафілокок, стрептокок, шигели, ентерокок. Тож наші бабусі, коли наказували нам їсти часник і ци­булю, мали рацію. Часник і цибуля на­лежать до пребіотиків, які селективно живлять дружню мікробіоту кишечника, котра, своєю чергою, синтезує важли­ві коротколанцюгові жирні кислоти: бу­тират, який володіє протизапальною, антимутагенною, антиканцерогенною дією (захищає від раку товстого кишеч­нику), а також ацетат, пропіонат тощо. Не сперечаюся: часник не сильніший за антибіотик. Не може бути й мови, щоб накладати пов’язки з цибулі на рану. Але всередину це нерідко буває наба­гато ефективнішим, беручи до уваги наслідки антибіотикотерапії, особливо препаратів «широкого спектру дії».