«Устянська дефіляда»
Як по-сучасному уміють бавитися у галицьких селах
/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/374474/3.jpg)
Популярне галицьке слівце «дефіляда» розшифровують як бенкет, забаву, гулянку… Усім цим означенням відповідала «Устянська дефіляда», яка з розмахом відбулася в однойменному 600-літньому селі на берегах Дністра (і ще п’яти річечок!). Все, що вміють-знають його жителі, до чого мають хист, показали на цій забаві. Багато що гості побачили і почули вперше.
Почалося дійство у сільському храмі, біля його престолу, де після відправи показали колекції стародавнього вишитого одягу і рушників, яку зібрала з різних регіонів України уродженка Устя, продавець за фахом Леся Демчук. Моделями були місцеві дівчата і хлопці. Захопив присутніх виступ іншої краянки, Ольги Берези, яка посвячувала устянців в історію… хустки — одного з жіночих оберегів. Самодіяльний етнограф демонструвала різні способи хусткування (пов'язування цього головного убору), розповідала про символізм узорів на ньому. Сама теж є вправною майстринею — вишиває «пацьорками» (бісером). А ще пані Ольга читала власну проникливу поезію про рідне село.
Поки устянці (дрес-код свята — вишиванка!) ділилися враженнями від щойно побаченого, на них чекали шахові баталії, які у рамках «дефіляди» організував виходець із цього села, керівник ТзОВ «Пустомитівська ПМК № 7» Іван Буга. За шахівниці сіли 36 місцевих «гросмейстерів» і любителів цієї гри із сусіднього Дроговижа, зокрема дві жінки. Наймолодшому шахісту виповнилося чотири роки, найстаршому — 68. Переможцеві турніру — Назару Самотосу — пан Іван презентував німецький велосипед.
/wz.lviv.ua/images/articles/2018/07/1(2).jpg)
Присутні жваво коментували солідний призовий фонд, про який подбали підприємці: «По телевізору показували, що прем’єр Голландії їздить на велосипеді за 40 євро, а наш чемпіон отримав ровер за 200 євро!».
/wz.lviv.ua/images/articles/2018/07/2(1).jpg)
Другому призеру шахового фестивалю дістався спортивний костюм, третьому — набір рибальських снастей. Презентами для лауреатів були ще й кубки, радіоприймач, наплічники, тенісні ракетки.
Основним майданчиком «Устянської дефіляди», за якою наглядали бузьки у двох гніздах, став сільський стадіон. З обіду тут виступав духовий оркестр під керівництвом устянця Петра Суботика, народний хор під орудою Катерини Суботик, звучали бувальщини. При вході на польовій кухні місцеві мисливці на чолі з Романом Біляком готували шурпу, куліш, тушковану капусту і пригощали ними всіх присутніх. Устянські господині частували гостей своїми вишуканими пляцками (кожна вулиця бралася спекти по три такі домашні торти). Людей припрошували скуштувати місцевого меду та медовухи.
/wz.lviv.ua/images/articles/2018/07/8.jpg)
/wz.lviv.ua/images/articles/2018/07/5.jpg)
На футбольному полі вирували «Козацькі забави». Устянська юнь з друзями танцювала бойовий гопак. Неподалік сільський електрик Роман Андрухів демонстрував дерев’яні бочки, кісята, ціпи, граблі та інший селянський реманент, який виходить з-під його майстерних рук…
/wz.lviv.ua/images/articles/2018/07/6.jpg)
Концертною сценою свята був величезний автомобільний фургон, який надав у користування місцевий житель Олег Антонів. «Родзинки» програми — виступ гурту «Надвечір'я», а також виконання гімну села, що його на мелодію давньої устянської пісні «Пливе качка, пливе сорока» написала вчитель української мови і літератури Зоряна Якимишин. Зі сцени звучали багато призабутих, а для декого — невідомих пісень, було показано ритуали, звичаї цього та восьми сусідніх сіл, жителі яких брали участь в етнофестивалі.
Скажімо, устянці продемонстрували, як збивають у дерев’яних масничках домашнє масло (за їхніми словами — найсмачніше у районі).
Про інші місцеві звичаї і обряди авторові цих рядків розповіла натхненник «Устянської дефіляди» Наталія Мусій:
— На Старий Новий рік усюди ходять посівати, а у нас — ходять «на колачики». Господині заздалегідь рихтують повні миски з рогаликами, бубликами, цукерками, горіхами, пампухами. Закривають псів — щоб не гавкали на гостей. І вже о п’ятій ранку сільські діти ходять попід хати, стають під двері і кажуть: «Помай'Біг — на щастя, на здоров’я, на Новий рік, на Василя!». По тих словах господиня відчиняє двері і у дитячі торби кладе все, що приготувала. Діти дякують: «Тілький колос!». Тобто, щоб таким багатим, щедрим, як ці презенти, був урожай ґаздині. А вже з дев’ятої години «на колачики» починають ходити мами зі своїми меншими дітьми. Декому з них може бути і рочок…
/wz.lviv.ua/images/articles/2018/07/4.jpg)
Є в Усті й інша гарна традиція. На будь-чиї іменини (починаючи від Михайла) у селі збираються чоловіки, плетуть із сосни вінець, вбирають його у «баньки» (ялинкові прикраси), усередині запалюють свічку, беруть баян, бубен і після опівночі йдуть віншувати. Співають під хатою іменинника, поки той не увімкне світло. Господар впускає до хати, на його адресу звучать привітання. Для прикладу, таке: «Віншуємо тебе, Михайле, гілочкою міртуса — най’тя благословить серденько Ісуса — на многаї літа».
/wz.lviv.ua/images/articles/2018/07/9.jpg)
Після кожної з чотирьох таких віршованих лінійок співають «Многая літа!» і ще раз повторюють це в кінці. Господар частує віншувальників, і вони прошкують до хати іншого іменинника. Такий обряд в Усті практикують і на свято Івана, Романа, Петра-Павла, на пошанівок інших односельців, які мають небесних покровителів…
/wz.lviv.ua/images/articles/2018/07/10.jpg)
На святі відзначили найстаршого і наймолодшого жителів, наймолодшу і найбільшу багатодітну сім’ю, інших заслужених людей села. За підтримки отця Петра Верхоляка місцеві школярі взяли участь у різноманітних іграх. Скажімо, у пізнавальному історичному квесті із застосуванням сучасних технологій. Юнь відвідувала пам’ятні місця села, виконувала поставлене завдання (як-от — виготовити герб Устя, фігурку, яка уособлювала би дружбу), фотографували готову роботу і звітували про це через Instagram. Ну, а фінальною розвагою для устянської дітвори були веселі поєдинки, «зброєю» в яких стала… порошкова фарба. Потім малеча приєдналася до дорослих, які під драйвові мелодії «Устянського тріо» допізна танцювали під нічним липневим небом…
Усі фото автора
Миколаївський район, Львівська область