За Польщі за одне яблуко платили 5 ґрошів

Є в Україні унікальне село — Гусаків, що належить Мостиській територіальній громаді. Там народилося свято — «Яблунева ялинка», яке місцеві мешканці зберігають досі. Не просто зберігають заради гучної забави, а бережуть як реліквію, народну традицію, розповідають про неї дітям і внукам.

Не раз чула про «той, третій, празник — святе Водохрестя», до якого у Гуса­кові прив’язують «Яблуневу ялинку». А цьогоріч мені пощастило взяти участь у святкуванні, на яке запросила засновни­ця Громадської організації «Всесвіт з Україною» Світлана Мерзлова.

Попри те, що від Гусакова рукою по­дати до польського кордону, а коли ясна ніч, кажуть місцеві, добре видно Пере­мишль, дорога від Мостиськ до села — жахлива. Не дорога, а суцільне бездоріж­жя. Але коли тими вибоїнами дістанешся до села, стає тепло, навіть попри мороз. Таке враження, що потрапляєш у рід­ну домівку. Люди тут привітні, будинки — охайні, по-господарськи задбані. Прав­да, на багатьох видніються таблички — «Продається». Змаліло село, пустують хати… На сьогодні в Гусакові живе близь­ко 500 осіб. Але є велика гарна школа, у якій навчається 220 дітей не лише з цьо­го села, а й з кількох навколишніх. Поруч — садочок, який відвідує 30 діток. Про це розповіла директорка школи Оксана Кебус. У школі діють кілька гуртків — му­зичний, вокальний, танцювальний. Бага­то випускників школи склали мультитест на понад 180 балів і вступили у вищі на­вчальні заклади на бюджетну форму на­вчання.

Уся робота в селі відкладається. Усі - на репетицію

Те, що у селі талановита молодь, я побачила на святкуванні. Хлопці і дівча­та колядували, танцювали, грали на му­зичних інструментах, проводили для гос­тей майстер-клас нанизування яблук на сосну.

Як з’ясувалося, це не так просто. Досвід молоді з прикрашання ялинки пе­редає старше покоління.

У селі є Народний дім з чотирма гуртка­ми. Уже 33 роки тут діє народний худож­ньо-просвітницький колектив «Фольклор­ний переспів», а також гуртки художнього слова і вокальний. Виступ народного фольклорного гурту з цього Народного дому зачарував. Завідувачка Народно­го дому Марія Романівна Тарас каже, що склад їхнього колективу, який створи­ли 33 роки тому, досі не змінився. У селі і навколишніх селах не уявляють жодно­го свята, храмового празника, весілля без участі «Фольклорного переспіву».

— З піснею усі молодіємо, — жартує Марія Романівна.

— У селі нема вихідних — город, сіно, курка-гуска-корова… А тут треба йти на репетицію, бо за кілька днів виступ…

— Уся робота відкладається. Усі - на репетицію! Корів не маємо, а решта може зачекати. Найперше пісня! Одне одно­го підтримуємо. Не лише у навколишніх селах виступаємо. Співали і у Києві, і на Житомирщині, у садибі Лесі Українки. З піснею об'їхали всю Україну.

Саме про обряд «Яблуневої ялинки» на святі розповідала, окрім молоді, і Ма­рія Тарас.

За кожне яблуко треба платити

Як з’ясувалося, обряд проведення свята, яке ще називають «Яблуневою со­сною», відзначають на Водохреще. Спо­чатку дійство приготування головного обрядового атрибуту — яблуневої ялин­ки. У лісі вибирають міцне дерево. На нього нанизують яблука — на трьох рів­нях. Далі процесія несе цю ялинку до церкви на освячення, потім її встанов­люють у Народному домі чи у центрі Гу­сакова. І найцікавіший момент — торги за яблука з «яблуневої сосни». За словами пані Марії, за кожне яблуко треба пла­тити. Хлопець, який хоче освідчитися ді­вчині у коханні, купує одне яблуко з цієї ялинки. Яблука у нижньому ряду — най­дешевші у ціні. Трохи дорожче просять за «середню частину» дерева. Ще дорожчі - у верхньому ряду. А най-найдорожче те, що на верхівці. Цьогоріч за таке яблуко виторгували 10 тисяч гривень. Звісно, усі виручені кошти пішли на підтримку ЗСУ.

За Польщі, каже Марія Романівна, за одне яблуко кавалер платив 5 ґрошів. За­можніші могли дати навіть 1 злотий. За бабці Австрії платили крейцерами.

З «Яблуневою ялинкою» пов’язані дві легенди. До Гусакова чи то з Франції, чи з Польщі приїхав художник і закохався у місцеву дівчину. Але на батьківщині був заручений з дівчиною. Одного дня зако­ханий художник поїхав зі села додому. Дівчина тужила, вийшла у Йорданський ранок на подвір'я і почала благати Все­вишнього, щоб подав їй якийсь знак, що саме вона є єдиною коханою художника. І Всевишній подав знак: посеред зими, ку­чугур снігу і тріскучого морозу на одному з дерев повиростали яблука. Подивитися на диво збіглося усе село. Люди виріши­ли зрубати дерево, віднести до церкви, освятити і роздати усім вірним по яблуку.

За іншою легендою, коли народився Ісус Христос, усі несли Йому дари. Гуса­ківці були дуже бідними, тому могли при­нести лише пахучу сосну. Поки йшли з тим деревцем до Новонародженого Ди­тяти, на сосні виросли… яблука.

Легенда каже, що гусаківці були дуже бідними. Але у це важко повірити. Коли засновниця Громадської організа­ції «Всесвіт з Україною» Світлана Мерз­лова вирішила підписати меморандум про співпрацю з головою Мостиської ТГ Оксаною Павуцьо під час дійства «Яблунева ялинка», і попросила провес­ти для гостей зі Львова майстер-клас з хусткування, організатори заперечили, мовляв, у них жінки колись не ходили у хустках, а лише у капелюшках. І, справді, у них хустки зав’язані на спеціальні «під­клади-корони», і кожна жінка виглядає у ній як королева.

Якщо хлопець подарує дівчині яблуко, вона до року часу вийде заміж

— Вперше про «Яблуневу ялинку» я по­чула років 15 тому від колишнього ди­ректора Палацу мистецтв у Льво­ві Романа Наконечного, який родом з цих країв, — розповіла журналістці «ВЗ» Світлана Мерзлова. — Я тоді займалася ресторанним бізнесом, а панові Роману потрібен був кейтеринг на проводення «Яблуневої ялинки». Тоді таке свято про­водили у Палаці мистецтв. Мені дух пе­рехопило, коли вперше побачила таке дерево. Тоді також продавали яблука з ялинки. Він тоді казав, якщо хлопець по­дарує дівчині яблуко, вона обов’язково до року часу вийде заміж. До речі, пам’ятник Тарасові Шевченку, що стоїть навпроти Гусаківської школи, поставив пан Роман. Це я вже тепер побачила. Та й не лише пам’ятник — Роман Наконечний багато чого зробив для села, а «Яблуне­ву ялинку» пропагував не лише в Украї­ні, а й за кордоном. Тому про цю тради­цію знають далеко за межами Гусакова, таке дерево пан Роман возив навіть до Канади. Хотів, щоб про цю традицію знав увесь світ.

— Вам також це свято «запало» в душу?

— Довго виношувала цю мрію — побу­вати у Гусакові і взяти участь у такому дійстві. Знайшла телефон керівника На­родного дому у Гусакові. І Марія Тарас за­просила нас у Гусаків, бо, як з’ясувалося, Гусаків колись мав Маґдебурзьке право, і ця традиція — святкування «Яблуневої ялинки» — від того часу збереглася. Про це мами розповідають дітям, діти — сво­їм дітям…

Львів'яни також приїхали у Гусаків не з порожніми руками. Діти з творчого ко­лективу «Калина» зі своїм керівником Іриною Бойко заколядували і заспіва­ли патріотичних пісень. А молода і тала­новита львівська поетеса, авторка 5 книжок Оля Вовк читала власні вірші, усі розгадували-відгадували загадки, які написала Оля.

Зірковим гостем на урочистості був заслужений артист України Ігор Бог­дан. «Щодня виступаю перед укра­їнськими захисниками, які проходять реабілітацію у військових медичних за­кладах. Хочу добрим словом і колядкою їх підтримати. Коли бачу гарних хлопців у візочках, перехоплює горло і не можу слова промовити. Але сам себе сварю: ти приїхав їх підтримати, а не плакати!».

Співак так запалив публіку, що народ і підспівував, і підтанцьовував, і довго не відпускав зіркового гостя. Бо, як розпові­ла Марія Тарас, «на свято бігли з усіх ку­точків Гусакова, коли почули, що приїхав Ігор Богдан»…