На «безоплатну» освіту вчителі змушені «жебрати» у батьків...

Із цьогорічного бюджету на Міністерство освіти та науки виділено 25,2 мільярда гривень. Це більше, аніж минулого року, коли Міносвіти виділили трохи більше як 24 мільярди гривень. До прикладу, загальні видатки на підготовку кадрів у закладах III-IV рівня акредитації цього року становлять понад 17 мільярдів. Торік — трохи більше як 16 мільярдів гривень. Видатки на підготовку кадрів закладами I-II рівня акредитації — понад 4 мільярди. Минулоріч — понад 3 мільярди. Фахівці переконані: підвищення незначне, а оплата праці освітянам — мізерна.

Зростання «з’їсть» інфляція

“Загальний фонд бюджету міністерства зріс на 3,7% порівняно з минулим роком, — розповіла “ВЗ” директор “Центру дослідження суспільства” Інна Совсун. — Потрібно зважати й на нещодавні зміни у МОН. Державна служба інтелектуальної власності України тепер підпорядковується Міністерству економічного розвитку. Відповідно, порівняно з минулим роком, якщо не враховувати бюджету цього органу, то зростання становитиме 4,4%. Проте воно на рівні запланованої інфляції — 4,3%. Міжнародні агенції оцінюють рівень зростання цін на 5%”. Формально, загальний фонд освітянського бюджету зріс, а реально цьогорічна картина виглядатиме ще гірше, аніж минулого року.

«Згідно з законом, на освіту мають виділяти 10% від національного доходу. Для цього бракує 53 мільярдів гривень! — стверджує голова Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України Лілія Гриневич. — Якщо порівнювати з минулим роком, то через високий рівень інфляції де-факто цьогорічний бюджет на освіту стане меншим. У бюджеті закладено недофінансування середньої освіти. У перерахунку на одного школяра передбачено 8 800 гривень, у той час як мінімальна потреба, залежно від регіону, починаєтьcя від 9 500 гривень. Решту педагоги вимушені будуть просити у батьків. Де батьки зможуть надати кошти — там у школах буде тепло, будуть підручники, додаткове обладнання. А де ні — умови навчання і якість залишатимуть бажати ліпшого».

За словами пані Гриневич, у бюджеті не передбачено коштів на комунальні видатки. «Ця стаття витрат забирає значну частину бюджету, — пояснила вона. — До прикладу, вишам доводиться ті кошти, які заробляють, спрямувати саме на оплату компослуг, замість використати їх на розвиток закладу. Значне недофінансування деяких вишів змушує «оптимізовувати» викладацький склад, тобто веде до скорочення штату».

“Щодо заробітної плати освітян, то згідно з даними Держкомстату, середньомісячна зарплата в освіті у минулому році становила 2 тисячі 700 гривень, — каже директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук. — Згідно із “Законом України про освіту”, зарплата освітян не може бути меншою, ніж середня у промисловості. Так от, остання рівно на тисячу гривень більша. Першого розряду тарифної сітки (схеми посадових окладів), що дозволяв би підвищити базові оклади вчителів, не переглянули. Педагог щомісяця недоотримуватиме від 300 до 2 тисяч гривень”.

Зі слів пані Гриневич, влада продовжує маніпулювати зарплатами вчителів. Перший тарифний розряд (з якого розраховують зарплату вчителів. — Авт.) на 366 гривень менший, аніж мінімальна зарплата. Минулоріч його уперше (!) не було підвищено з 1 січня. У 2014 році цього знову не зробили. Для розрахунку оплати праці він далі на рівні 853 гривень. “Перший тарифний розряд підвищать лише першого липня, внаслідок чого розрив із “мінімалкою” зменшиться лише на 6 гривень, — пояснює пані Гриневич. — Ближче до виборів, у жовтні, розрив планують зменшити “аж” до 290 гривень. В умовах високого рівня зростання цін освітяни ще півроку отримуватимуть зарплату за торішніми нормативами”.

На автобуси гроші є, на телефон — нема

Ігор Лікарчук переконаний, що ситуація минулих років з катастрофічним недофінансуванням так званих незахищених статей (телефонний та інтернет-зв’язок, канцелярія, господарські товари, мийні засоби..., усі видатки, окрім зарплати, харчування, оплати за енергоносії. — Авт.) повториться і цьогоріч. “Ситуація незрозуміла, — продовжує розмову. — Замість того, щоб дати кошти на незахищені статті, гроші централізують на виконання державних програм. До прикладу, щороку видатки на придбання шкільних автобусів закладають у держбюджеті у збільшеному обсязі. Це при тому, що в Україні за роки незалежності закрито дві з половиною тисячі шкіл. За останні три роки — 1 тисячу 306 навчальних закладів. Жодного разу не проводили дослідження і не аналізували, чи принесла якусь користь державна програма “Шкільний автобус”, яка реалізується з 2003 року... Витрачаємо величезні кошти на придбання автобусів, забираючи їх з інших статей видатків. Виникає думка, що централізація коштів на державні програми — це свідома дія, щоб хтось міг цими грошима скористатися”.

“У 2013 році президент обіцяв завершити програму “Шкільний автобус”, — стверджує Лілія Гриневич. — Але до стовідсоткового завершення бракує 1200 автобусів. При цьому ніхто не може сказати, скільки у місцевих чи то загальному бюджеті закладено на це грошей. Програма “Шкільний автобус” закладена до видатків, які розподілятиме Кабінет Міністрів. Немає окремого рядка у бюджеті, який нам “каже”, скільки коштів виділять цьогоріч на програму. У передвиборний рік видатки регулюватимуть “вручну”.

Видатки на ЗНО скоротять

“Видатки на проведення ЗНО планують скоротити на 4,6%, — пояснює пані Совсун. — З одного боку, кількість випускників менша, аніж минулого року. З іншого, гроші потрібні не лише на проведення тестування. Український та регіональні центри оцінювання якості освіти потребують збільшення коштів на підтримку своєї діяльності. До прикладу, коли у 2008 році ЗНО впроваджували на загальнонаціональному рівні, центри підтримували міжнародні приватні фонди, допомагали із технічним обладнанням. Тепер лише УЦОЯО потрібне окреме приміщення, задекларована вартість якого 17,5 мільйона гривень. Окрім того, центрам потрібне оновлене обладнання (комп’ютерне, друкарське). Грошей на це не передбачено”.

Як розповіла пані Гриневич, цьогоріч на ЗНО виділили 115 мільйонів гривень. Однак лише для поточних видатків Українського ЦОЯО не вистачає понад 30 мільйонів.