Лікування по... Інтернету

“Не смакує м’ясо та риба? Перебираєте у їжі? Періодично нудить? Можливо, у вас рак шлунка”. “Болить під лівим ребром? Підвищилась температура? Накопичились гази у кишечнику? Це — симптоми інфаркту селезінки”. Щоб діагностувати болячку і призначити собі лікування, не обов’язково йти до лікаря. В Інтернеті можна знайти відповіді на всі запитання. За підрахунками компанії Microsoft, кожен четвертий користувач Інтернету намагався поставити собі діагноз за допомогою веб-ресурсів. Троє з чотирьох не перевіряли джерел інформації і дати створення сторінки, хоча 70% медичних сайтів містять неправдиві дані. Більшість діагнозів, які ставлять собі пацієнти, — важкі невиліковні недуги...

ЗАХОДЖУ на перший-ліпший сайт зі самодіагностики. “Виберіть симптоми, які вас турбують і з’ясуйте, наскільки серйозною є ваша проблема”. Вибираю “біль у ділянці обличчя”. Щось потягує біля вуха і набряк невеликий є. “Дайте відповіді на кілька запитань. Чи проводив огляд лікар-стоматолог? Чи виявив захворювання зубів або порожнини рота? Чи проводив огляд ЛОР-лікар? Чи виявив захворювання горла, вуха, носа? Чи є у вас на шкірі обличчя висипання у вигляді дрібних пухирців, заповнених мутною рідиною? Чи виникає різкий, інтенсивний біль, коли торкаєтеся шкіри обличчя?”. На всі запитання відповідаю: “Ні”. Комп’ютер видає результат: “У вас може бути отит, гайморит, мігрень, неврит лицьового нерва, захворювання зубів і запалення скронево-верхньощелепового суглоба”. З таким переліком страшно спати лягати. А я думала, зуб мудрості росте або продуло у маршрутці...

Шукаю в Інтернеті “друзів по нещастю”. Натрапляю на спеціалізований форум. “Два роки тому у мене почав різатися зуб мудрості, — пише 32-річна киянка Аня. — Шию відняло, ковтати не могла. Відтоді лімфовузли не зменшилися у розмірах. Оббігала з десяток лікарів: лорів, терапевтів, стоматологів, хірургів, гінекологів, онкологів, гематологів. Біопсія показала, що це — не рак. Та й аналізи крові хороші. Онколог порадила стежити за вузлами. Чоловік нервується через те, що я постійно “на голках” і вигадую собі болячки. “Залажу” в Інтернет, шукаю симптоми, потім викликаю “швидку”. Кожного тижня здаю аналізи. Лікарі заспокоюють: показники такі, що можна у космос відправляти. Один раз знепритомніла — думала, що то останні мої хвилини”... Стоп! Це форум для тих, у кого ріжуться зуби мудрості, чи для тих, у кого “їде дах”?!

ХВОРИЙ постійно переймається станом свого здоров’я, але до спеціаліста не звертається, а вишукує необхідну інформацію в Інтернеті — такий стан психіатри називають “кіберхондрією”. Стати кіберхондриком може кожен. Інтернет “підживлює” страхи: біль у животі — симптом пухлини в шлунку, поколювання пальців — ознака розсіяного склерозу, головний біль сигналізує про рак мозку... Людина постійно перебуває на межі нервового зриву, тож з часом вигадані хвороби трансформуються у реальні.

У Великій Британії ця проблема набула катастрофічних масштабів. Згідно з останнім опитуванням, 65% англійців при появі скарг замість того, щоб проконсультуватися з лікарем, нишпорять Інтернетом. 50% шукають “однодумців” на медичних форумах. 45% самі собі призначають лікування. Однак лише у 15% випадках “попередній” діагноз збігається з тим, що його ставить фахівець. Сумніви третини хворих розвіюються. Решта — втрачає спокій та сон. В Україні такі дослідження не проводились. Зате проводилися інші — 90% українців не довіряють лікарям і лише один зі ста задоволений роботою людей у білих халатах.

Середньостатистичний кіберхондрік звертається до віртуальних лікарів сім разів на місяць. Половина узалежнених використовує здобуті знання у супе-

речках з лікуючим лікарем. “Таких пацієнтів знаємо поіменно, — каже хірург-онколог Орест Тріль. — Приходять зі скаргами, вимагають, щоб їх обстежили з голови до ніг... Ці люди часто мають певні проблеми зі здоров’ям, але не настільки серйозні, щоб звертатися до онкологів. Однак іпохондрика не так легко переконати у тому, що його хвороба — вигадана. Він впевнений у тому, що результати УЗД — помилкові, що у лабораторії помилилися”.

“Більшість іпохондриків — жінки середнього віку. Розлад не виникне, якщо людина має сильну волю, не зациклена на собі, є самокритичною. Також мусить спрацювати якийсь спусковий механізм. Під час епідемії “свинячого” грипу, до нас звернулася 38-річна жінка з підозрою на атипову пневмонію. Жодних відхилень у неї не виявили. Наступні два роки вона тільки тим і займалася, що вишукувала симптоми у себе та своїх рідних, — розповідає заступник головного лікаря станції швидкої медичної допомоги Лілія Сирота. — Ігнорувати таких “хворих” не можемо. Якщо телефонує зі скаргами на головний біль чи біль у серці, мусимо відреагувати на звернення — відіслати бригаду або порадити звернутися у поліклініку за місцем проживання. І марно скеровувати їх до психіатрів. Агресивно на це реагують. Можуть скарги писати, що їх “психом” обізвали”...

А ви — кіберхондрик? Так, якщо:

— впевнені, що хворієте на важку невиліковну хворобу, хоча до лікарів не зверталися;

— часто заходите в Інтернет, щоб почитати щось “нове” про свою хворобу та спосіб її лікування;

— переконані: Інтернет — не помиляється, помиляються лише медики і апаратура;

— мало не щодня берете участь в он-лайн-тестуваннях, де треба відповідати на запитання, що стосуються здоров’я;

— не довіряєте лікарям, уникаєте їх;

— після відвідання медичних сайтів відзначаєте погіршення самопочуття;

— постійно моніторите основні показники стану організму (пульс, тиск, температуру тіла).