У спеку найгірше... м’ясникам та водіям маршруток

Скільки б не говорили про шкоду від кондиціонерів, у таку спеку, яка стояла останніми днями, кондиціонери — справжній порятунок. Виставив собі комфортну температуру в кабінеті — і не паришся. Щоправда, потім виходиш на вулицю, і розігріте повітря здається густим, як кисіль... Ще гірше — з офісної прохолоди влізти у розпечену маршрутку. У голові не вкладається, як водії витримують на такій спеці цілий день! Зрештою, не лише водіям спека перетворює роботу на каторгу...

Мар’ян — студент харчового коледжу. На літо влаштувався на роботу в один з львівських ресторанів помічником кухаря. Каже, навіть з увімкненою на повну потужність системою кондиціонування та вентиляції на кухні душно, бо приміщення маленьке.

Цього тижня система, як на зло, зламалась, і два дні у нас була справжня пекельна кухня. Стоїш біля плити з однією думкою — тільки би не впасти лицем в олію. По черзі відсиджувались у комірчині — там прохолодно, — каже хлопець. — У нас є жінка-повар — кілограмів сто, не менше. Як не дивно, але з такою вагою вона найлегше з усіх переносить спеку. І цілий день п’є гарячу каву! Усе життя працює на кухні. Каже, звикла».

Та, виявляється, найгірше спеку переносять не ті, хто змушений працювати у задушливих кімнатах, а ті, хто працює... у холоді. Володимир Коваль за освітою машиніст. Роботу на залізниці знайти не зміг, тому у свої 32 роки встиг попрацюювати і на будівництві у Підмосков’ї, і водієм приміської маршрутки на Львівщині, і м’ясником. Тепер працює у приватного підприємця, який виготовляє надгробки.

«Якою б не була спека, на відкритому повітрі її все одне легше переносити, ніж у приміщенні. Коли працювали на будові, то в спеку починали працювати, як тільки світало. А вже в 11-й йшли кудись у тінь відсипатись — часом просто під найближче дерево. Потім приступали до роботи — після п’ятої-шостої і до пізньої ночі, — каже Володимир. — Гірше було, коли працював на маршрутці. Металеві деталі нагріваються так, що неможливо доторкнутись, пилюка аж під зубами скрипить, пасажири з різними запахами… Одні відкривають вікна і люки, інші кричать, що їм дує. Починаються сварки… До вечора голова «квад­ратна». Звільнився. Влаштувався з дружиною на Привокзальний ринок — продавали м’ясо. Вона стояла за прилавком, а я розбирав туші. Сміялись, що я не старітиму, бо майже цілий день у холодильнику. Звик до холоду, дуже комфортно почувався взимку. Але влітку почалась справжня каторга. Виходиш з холодильника на 30-градусну спеку — голова паморочиться, піт котиться градом. Зігрівся, вернувся назад — і за кілька днів температура 39, запалення легень. Вилікувався, вернувся на роботу — за тиждень гнійна ангіна. Довелось піти з тієї роботи, хоча заробітки були добрі. Тепер маю проблеми з колінами — лікар каже, що це від перепаду температур. А є чоловіки, які роками працюють в холодильнику — і нічого».

Мирослав Гуцул, головний спеціаліст санітарно-гігієнічного відділу Львівської обласної СЕС

Є санітарні норми мікроклімату у виробничих приміщеннях, у яких передбачено допустимі максимальні та мінімальні температури, вологість, швидкість руху повітряних мас. Температурний режим залежить від складності робіт. Якщо робота фізично неважка, то максимально допустима температура повітря у приміщенні — 28 градусів, для робіт середньої важкості — 27, для важких — 26. Для тих, хто працює на відкритому повітрі, у спеку має бути менша кількість годин. Обов’язково має бути прохолодне приміщення, у яке працівники зможуть піти відпочити хоча б на 20-30 хвилин.

Якщо доводиться працювати при вищих температурах, люди можуть звернутись зі скаргою в СЕС. Однак, аби прийти з перевіркою, мусимо спочатку скерувати листа до Києва, — аби отримати дозвіл на позапланову перевірку. Не пригадую, аби працівники писали такі скарги. Нині люди дорожать роботою, тому погоджуються працювати у будь-яких умовах. Якщо й виявляємо порушення умов праці, то лише під час планових перевірок. Нещодавно перевіряли молокопереробне підприємство. В одному з виробничих приміщень у повітрі був аміак, у механічній майстерні — зварювальний аерозоль. Але ніхто не скаржився…

Як рятуватись від спеки на роботі?

• Якщо вам все ж доводиться працювати під палючим сонцем чи у задушливому офісі, насамперед треба достатньо пити, аби підтримувати водний баланс організму. При цьому солодкі газовані напої спраги не втамують. Краще пити холодний зелений чай та чисту воду з соком лимона.
• Одяг має бути легким, з натуральних тканин і, бажано, не облягаючим. Для тих, хто працює під сонцем, — капелюх чи кепка обов’язкові. Біля вуличних розкладок часто можна побачити засмаглих до чорноти продавців у коротеньких шортиках та майках на бретельках. Однак, аби захиститись від негативного сонячного впливу, краще обирати світлий одяг, який максимально прикриватиме тіло. Не даремно араби у спеку закутуються з голови до п’ят — так вони рятують організм від перегрівання.
• Не об’їдатись! На голодний шлунок спека переноситься легше. Треба намагатись добре поснідати вранці — коли ще не так смажить. А в обід обійтись легким овочевим салатиком, кефіром, фруктами… Якщо пощастить знайти справжнє морозиво з молока — це теж хороший варіант «перекусу».
• Якщо робота дозволяє — зсуньте графік. Краще почати робочий день о сьомій ранку, зате в обідню спеку влаштувати собі сієсту. У багатьох середземноморських країнах так і працюють.