За депресивного стану допоможе розмарин

Також його можна вирощу­вати в домашніх умовах у ви­гляді вазонів. Він не потребує спеціального догляду. Придбати вазон розмарину можна у квітко­вих магазинах чи навіть у супер­маркетах. Розмарин має солод­куватий, ледь камфорний аромат, що нагадує запах сосни, та пряний гіркувато-гострий смак.

Розмарин має протизапальні та ранозагоювальні властивості. Сприятливо впливає за низького кров’яного тиску, загального ви­снаження та статевої слабкості. У народній медицині настій листя застосовують у вигляді полоскань у разі запалень порожнини рота, компресів у разі фурункулів і ран, які важко гояться, спринцювань у разі білей, ванн за ревматизму й радикуліту.

Розмарин також застосовують у разі неврозів у клімактерично­му періоді (як седативний засіб), головного болю, застуди, захво­рювань органів травлення, як жов­чогінний і сечогінний засіб, у разі шлункових кольок.

Зовнішньо — за невритів, ревма­тизму, тромбофлебіту, білей, паро­титу. Рослину також використову­ють у дієтичному харчуванні в разі діабету, захворювань печінки, жов­чного міхура, інфаркту міокарда.

Розмарин широко використо­вують у кулінарії як приправу. По-перше, він надає неповторного аромату стравам, по-друге, спри­яє поліпшенню травлення. У свіжо­му чи сушеному вигляді розмарин у невеликій кількості додають у фруктові салати, він добре поєдну­ється зі стравами з квасолі, гороху, баклажанів, білоголової, червоно­голової та цвітної капусти. Але в основному його кладуть у гарячі страви з м’яса та домашньої птиці. Рослину додають також у чай.

У разі сечокам’яної хвороби: змішати по 10 г листя суниць лісо­вих, брусниці, розмарину, трави польового хвоща, кореня солод­ки, плодів кмину та ялівцю. Залити 1 ст. л. цієї суміші однією склянкою окропу, настояти 2 години й про­цідити. Випивати по 2 склянки на день 3−4 тижні.

У разі нефриту: взяти 1 ч. л. сухого подрібненого листя розма­рину, залити 350 мл води та 150 мл червоного вина (на кшталт кагору), настояти добу, довести до кипіння, варити 5 хв, знову настояти, за­кутавши, 20 хв, потім процідити. Пити по 2 ст. л. до та після їди 3−4 тижні. Зберігати в холодильнику.

У разі гепатиту: взяти 5 ст. л. сухого подрібненого листя роз­марину, залити 1 л сухого білого вина, настояти три тижні, періо­дично струшуючи вміст, процідити. Приймати по 50 мл за 30 хв до обі­ду й вечері.

У разі серцевої недостатнос­ті: 100 г сухого листя розмарину залити 2 л червоного сухого вина, настояти в темному прохолодно­му місці один місяць, періодично струшуючи вміст, процідити, за­лишок відтиснути. Приймати по 50 мл 1−2 рази на день до їди. Курс лікування — 1,5 місяця. Перерва — один місяць. За потреби провести 3−4 курси лікування на рік.

У разі безсоння, депресив­них станів, підвищеної нервової збудливості та істеричних напа­дів: змішати в рівних частинах за вагою сухі подрібнені корені синю­хи, шипшини, траву собачої кро­пиви, звіробою, листя розмарину, меліси, м’яти перцевої, шишки хмелю. Узяти 50 г сухої суміші, залити 500 мл горілки, настояти в темному теплому місці 3 тижні, періодично струшуючи вміст, про­цідити, залишок відтиснути. Збе­рігати в темному прохолодному місці. Настоянка має високу ефек­тивність для зазначених випадків.

У разі ревматизму, м’язового болю й болю в суглобах: узяти по 50 г квіток лаванди, листя евкаліп­та й розмарину, залити 1 л гасу, на­стояти 7−8 днів, періодично стру­шуючи вміст. Використовувати для натирань за ревматизму 1 раз на день (бажано на ніч перед сном), хворе місце обгорнути фланеллю.

Для підвищення життєвого тонусу, поліпшення перисталь­тики кишечнику, нормалізації в разі зниженого тиску: приготу­вати суміш листя розмарину — 50 г, плодів глоду — 15 г, родзинок — 15 г, листя та квіток глоду — 10 г, імбиру — 4 г, кориці - 3 г, квіток деревію — 3 г. Цю суміш залити вином (на кшталт кагору), настояти в темному про­холодному місці 10 днів, щодня струшуючи, процідити. Приймати по 30−50 мл у першій половині дня за головного болю, що супрово­джується зниженим кров’яним тиском, літнім людям із гіподина­мією, всім, у кого ослаблені життє­ві стимули, за метеоризму, легких спастичних порушень у шлунку, ки­шечнику та жовчному міхурі.

У разі головного болю, запа­морочення, епілепсії, судомних нападів, істерії: порошок із листя розмарину потрібно приймати по 0,5−1,5 г, запиваючи ковтком чер­воного сухого вина, тричі на день. Цей засіб допомагає також і в разі болю в селезінці та печінці. Крім того, є добрим глистогінним засо­бом.

Для поліпшення зору: вран­ці натщесерце з'їдати по кілька свіжих квіток і листя розмарину з хлібом. Якщо це робити, не тільки очі краще бачитимуть, але навіть минає задавнений головний біль.

Ще один рецепт для поліп­шення слабкого зору: 50 г сухо­го листя розмарину залити 500 мл горілки, настояти в темному місці 3 дні, часто збовтуючи вміст, потім дати відстоятися 2 дні, процідити. На одну процедуру брати 1 ч. л. настоянки, змішати з 4 ч. л. води й робити примочки на очі перед сном. Поступово кількість води зменшувати й довести розчин до рівних частин настоянки та води.

У разі імпотенції готують від­вар: 1 ч. л. подрібненого листя розмарину залити 1 склянкою окропу, варити на слабкому вогні 15 хв, настояти до охолодження, процідити. Приймати по третині склянки тричі на день до їди.

Ще можна робити винну насто­янку: жменю подрібненого розма­рину засипати в пляшку, залити бі­лим сухим вином, настояти 13 годин (не перетримувати!), періодично струшуючи вміст, процідити. Пити по 30 мл у вечірній час. Ті ж листочки можна використовувати для другої порції настоянки, але витримувати розмарин треба 17 годин.