Лікарі відмовлялися оперувати. Казали: пухлина — неоперабельна
Із початком великої війни мама з Даринкою виїхали у Польщу. Дитина часто хворіла, мала серйозні проблеми з травленням, й у свої два роки так і не почала ходити. Після повернення в Україну стан малечі різко погіршився, на спині з’явилася припухлість. Комп’ютерна томографія показала велику пухлину, яка поширювалася в черевну порожнину та спинномозковий канал і притискала спинний мозок. Утвір був щільний за структурою, що створювало додатковий тиск на нервові закінчення
:format(webp)/wz.lviv.ua/images/articles/_cover/531157/pukhlynavkhrebti.jpg)
Лікарі в рідному Запоріжжі, а згодом у Києві, до яких родина звернулася по допомогу, назвали пухлину неоперабельною. Понад пів року дівчинка пила таблетки, щоб зменшити біль й стримати ріст новоутвору. Історією порятунку маленької пацієнтки поділилася з «ВЗ» пресслужба Клінічного центру дитячої медицини.
«Від таких пацієнтів зазвичай відмовляються. Оперувати їх складно через ризик неврологічних ускладнень. Хоч пухлини й доброякісні, вони небезпечні через своє розташування та щільність. Повністю видалити їх не вдається — з часом можуть знову рости, і може знадобитися повторна операція. Але головне зараз — усунути тиск на рухові нерви та повернути дитині здатність рухатися», — пояснює керівник Клініки дитячої нейрохірургії Михайло Ловга.
За його словами, таке втручання відбувається в кілька етапів. Спочатку нейрохірурги максимально видаляють пухлину й звільняють нервові корінці. Потім дитячі хірурги видаляють залишки новоутворення з черевної порожнини.
«У Даринки пухлина виповнювала тазову порожнину і зміщувала органи. Через неї проходили магістральні судини, що ускладнювало втручання. Але завдяки точній роботі нейрохірургів та нашому досвіду видаленню пухлин у цій ділянці втручання пройшло успішно», — додав Богдан Романишин, який очолює Клініку спеціалізованої дитячої хірургії.
Сьогодні малеча вчиться жити без болю, а її мама вчиться знову мріяти. Врятувати дівчинку вдалося не лише завдяки досвіду і хірургічній точності, а й безмежній людяності. Коли здається, що надії більше немає, саме такі команди дарують її знову.
Це вже другий такий випадок у практиці львівських нейрохірургів Західноукраїнського спеціалізованого центру. Першій пацієнтці - 18 років. Як і Даринці, їй також вдалося відновити функцію ходьби.