У кожного члена сім'ї мають бути своя зубна щітка, гребінець для волосся та набір рушників

Саме рушники беруть участь у до­гляді за обличчям і тілом, допомага­ють підтримувати домашній побут та прикрашають інтер'єр кухні і ванної.

Пропонуємо кілька корисних порад про те, якими мають бути рушники, як часто їх треба прати, коли доцільно замінити папе­ровими тощо.

На що слід звернути увагу, вибираючи рушники?

Перевагу варто надавати натуральним матеріалам (бавовна, бамбук). Вони гіпоа­лергенні та володіють природними антибак­теріальними властивостями, запобігаючи розмноженню шкідливих мікроорганізмів. Невелика кількість льону у складі тканини до­дає ефект легкого ліфтингу і мікромасажу. Максимально привабливого вигляду набуває рушник, у складі якого є шовк. Ці волокна об­лагороджують тканину гладкістю і блиском. Вміст синтетичних волокон не повинен пере­вищувати 20%. Синтетика підвищує зносос­тійкість, проте знижує здатність поглинати вологу. Додавання віскозних волокон зни­жує собівартість, позитивно позначається на м’якості, однак вироби з додаванням синте­тичних волокон гірше вбирають вологу.

Популярні бамбукові рушники, щільність і поглинання вологи якими навіть вищі, ніж у бавовняних.

Щільність: виробники вказують цей па­раметр в грамах на квадратний метр. Ре­комендуємо вибирати рушники щільністю від 400−600 г/м². Зверніть увагу на висоту ворсу. Оптимальний — середній ворс за­вдовжки близько 5 мм.

Рівномірність і стійкість фарбування можна перевірити, провівши по кольоро­вій поверхні білою серветкою або носовою хусткою. Якщо на білому залишилися сліди фарби, то тканина втратить свою привабли­вість вже після першого прання. Не найкраща ознака — наявність різкого хімічного запаху.

Види рушників

Залежно від призначення є кілька ви­дів рушників: лазневі, для обличчя, кухонні, для рук і ніг, дитячі, пляжні, декоративні та паперові рушники.

Лазневий рушник — великих розмірів, з м’яких матеріалів, щоб ним було зручно повністю обгортати тіло. Його використо­вують не тільки вдома, а й в готелях, сау­нах, СПА-центрах. Найбільшу популярність завоювали махрові волокнисті вироби, які добре вбирають вологу.

Для лиця — невеликі рушники, якими зручно витирати шию та обличчя під час вмивання. Обирати краще бамбукові або бавовняні.

Для рук — маленькі рушники, які можна розмістити не тільки у ванній, а й на кухні. А ще — їх зручно брати з собою у поїздку.

Виробами, призначеними для того, щоб витирати ноги, в жодному разі не витирай­те рук, обличчя, тіла.

Для тіла — великі пухнасті рушники, в які можна цілком загорнутися і повністю ви­тертися після душу або ванни.

Кухонні мають свою специфіку експлу­атації, оскільки контактують з жиром, хіміч­ними засобами, продуктами харчування. Матеріал такого рушника повинен легко переносити часті прання. Найкраще відда­вати перевагу безворсовим лляним виро­бам або тканинам з вафельним тисненням.

Які рушники підійдуть дітям?

Дітям найбільше підійдуть яскраві барвисті рушнички, які будуть додатко­вим мотиватором виконання гігієнічних процедур. Існують цікаві варіанти дитячих рушників-пончо, моделей з капюшоном тощо.

Чим небезпечне використання несвіжих рушників?

Рушник — предмет індивідуальний, і важ­ливо, щоб ним не користувалися інші люди! У кожного члена сім'ї мають бути своя зуб­на щітка, гребінець для волосся та свій на­бір рушників. Це правильно і безпечно.

Коли ми витираємося, багато відмерлих клітин шкіри потраплять з тіла на рушник. Вологий рушник — ідеальне середовище для розмноження різних мікроорганізмів. Контактуючи зі шкірою, ці мікроорганізми залишаються на ній і активно розмножу­ються.

Несвіжий рушник може стати причиною розвитку алегрії, атопічного дерматиту, псоріазу, екземи, акне, стрептодермії, яка проявляється у вигляді «заїди» в куточках рота. Через рушник можуть передаватися лишаї, папіломи та дерматомікоз — грибко­ва інфекція, що вражає ділянку голови, тіло, стопи, нігті.

У випадку пошкодження цілісності шкі­ри використання брудного рушника може спровокувати інфікування травмованої ді­лянки.

Як часто прати рушники?

Від чистоти рушників залежить здоров’я людини! Часто прання рушників залежить від кількості людей, які живуть у будинку, наявності маленьких дітей, призначення кожного рушника та рівня вологості у ванній кімнаті і того, як провітрюється приміщення.

Рушники потрібно прати відразу піс­ля того, як вони починають втрачати свіжість, не рідше як після 3−4-денного використання. Навіть якщо ви ними не ко­ристувалися декілька днів, не варто від­кладати прання.

Прати рушники після одного вико­ристання потрібно у таких випадках:

• потрапляння на рушник біологічних рі­дин (слина, сеча, виділення з рани);
• рушник, яким з тіла витирався піт або який залишався вологими у спортивній сумці упродовж кількох годин;
• зберігання рушника у ванній кімнаті із зачиненими дверима, коли рушник не ви­сихає повністю;
• атопічного дерматиту, екземи або чут­ливої шкіри з метою запобігання подаль­шому подразненню епідермісу.

Після прання рушник повинен ретельно висохнути на відкритому повітрі. Якщо його не досушити в сирій неопалюваній ванній, то волога тканина стане ідеальним середовищем для бактерій, цвілі, вірусів, дріжджо­вих грибків.

У яких випадках доречно замість звич­них махрових рушників використовувати паперові?

За наявності запальних ділянок шкіри, стрептодермії доцільно замість звичних мах­рових витирати обличчя паперовими рушника­ми. Головне — не застосовувати інтенсивного тертя, яке може пошкодити шкіру. Достатньо декілька разів легко промокнути обличчя.

Паперові рушники одноразового вико­ристання стали незамінними помічниками у повсякденному житті. Рушники можуть бути різними за розміром, кольором, тов­щиною, фактурою та призначенням. Осно­вні їхні переваги:

• добре вбирання води;
• простота та універсальність викорис­тання;
• відсутність ворсинок на шкірі після ви­тирання;
• одноразове використання;
• можливість вторинної переробки.

Треба пам’ятати, що рушник — це виріб, який регулярно контактує зі шкірою, а зна­чить, його якість безпосередньо впливає на стан здоров’я людини. Тому купувати слід продукцію перевірених виробників, не забувати перевіряти склад тканини та наяв­ність сертифікатів якості у виробника.За матеріалами, наданими Львівським обласним центром контролю та профілактики хвороб МОЗ України, підготувала Ірина-Марія Лис.

Фото Львівського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України.