«Здача крові повинна ввійти у звичку, й так — до перемоги!»

«Здача крові повинна ввійти у звичку, й так — до перемоги», — уточнюють у Першому медичному об'єднанні Львова, де днями відкрили оновлений Центр крові. У заклад щодня госпіталізують поранених військових та цивільних. Особливо багато пацієнтів з мінно-вибуховими травмами. Такі ушкодження завжди супроводжуються масивною крововтратою. Крім поранень, є й багато хворих — місцевих і переселенців, які потребують переливань цільної крові та її компонентів (еритроцитів, тромбоцитів). Це і постраждалі в ДТП, і породіллі, і онкопацієнти, дорослі й діти. Традиційно найбільше браку крові з негативним резус-фактором.

У Першому ТМО поділилися кіль­кома історіями, як донорська кров врятувала життя їхнім пацієнтам.

З усіх поранених на Яворівському по­лігоні Роман був найважчим.

46-річного Романа Кулика з Львів­щини мобілізували у перші дні великої війни. Службу чоловік ніс на Яворівсько­му полігоні, по якому 13 березня 2022 року російські війська випустили близько 30 крилатих ракет. 61 людина тоді заги­нула, 160 — зазнали поранень. Серед них і Роман. Військовий отримав множин­ні надважкі травми. Шанси, що він вижи­ве, були мізерними. Першу допомогу Ро­ману надали в Новояворівській лікарні, після чого екстрено доправили у Львів, до Лікарні Святого Пантелеймона. В той день разом із захисником поступила со­тня інших поранених. Роман був найваж­чим. 20 днів він провів у реанімації та ще 50 — у хірургії. Бійцю провели 13 опера­цій й безліч переливань крові. Саме з Ро­мана розпочалася історія Національного реабілітаційного Центру «Незламні». Він був першим надважким пацієнтом з во­єнною травмою. «Військовий, — згадують лікарі, — вразив їх нестримною жагою до життя та вірою, що все буде добре».

«Отямився у танку, що палав». Ілля вижив й тепер хоче допомагати іншим пораненим захисникам

До повномасштабного вторгнен­ня 30-річний Ілля з Вінниці працював агентом з нерухомості. На фронт чоло­вік пішов добровольцем, став механі­ком-водієм танка. За словами Іллі, най­страшніший сон будь-якого танкіста — це згоріти живцем у власній бойовій маши­ні. Одного дня ці страхи справдилися — він опритомнів у танку, що палав. Ста­лося це на херсонському напрямку на початку вересня. Танк, у якому Ілля їхав з побратимами, наїхав на міни. Коли за­хисник прийшов до тями, все навколо вже палало. Попри опіки та відкритий перелом ноги, Ілля зміг самотужки ви­братися з вогняної пастки. Він відповз від танка та з останніх сил узявся гасити взуття, яке продовжувало горіти.

Першу домедичну допомогу Іллі нада­ли побратими. Вогонь обпалив 30% його тіла. Два місяці танкіст провів в опіково­му відділенні, де йому провели три пере­садки шкіри й неодноразово переливали кров та її компоненти. Ногу, на жаль, вря­тувати не вдалося. В Національному ре­абілітаційному центрі «Незламні» захис­нику встановили протез.

До 24 лютого 2022 року Ілля займав­ся боксом і бігом. Сьогодні ж мріє якнай­швидше повернутися до спорту. А ще хоче приєднатися до команди протезис­тів «Незламних», щоб допомагати таким, як він.

Рятуючи собаку, потрапив у ДТП

16-річний Роман їхав на своєму скуте­рі, коли на дорогу раптово вибіг собака. Щоб не переїхати чотирилапого, юнак різко вивернув кермо й в'їхав у лавку на узбіччі. Все, що пам’ятає, — як вилетів зі скутера та впав на асфальт, опинившись під власним транспортним засобом. Отямиться хлопець уже на лікарняному ліжку.

Пацієнта в стані шоку, з серйозною кровотечею і розтрощеною кісткою ка­рета швидкої привезла до лікарні Свя­того Миколая. Медики взялися невід­кладно рятувати підлітка. Зупинили кровотечу, провели хірургічну обробку ран й перелили препарати крові. Вря­тувати життя Роману вдалося саме за­вдяки донорській крові. Вже після цього медики узялися відновлювати ушкодже­ний суглоб — провели юнаку складну ре­конструктивну операцію з відновлення суглобової поверхні стегна та ціліснос­ті кістки. Минуло два тижні - пацієнт уже проходить реабілітацію.