Чебрець корисний при захворюваннях дихальних шляхів
Одним з яскравих представників сімейства губоцвітих є невеликий, до 50 см у висоту, сильногіллястий напівчагарничок чебрець звичайний. Опорною частиною рослині служить невеликий стовбур висотою до 10 см. Листя на гілках дрібні, розташовані по два на кожному вузлі, з загорнутими вниз краями. Квітки невеликі, лілово-рожеві, іноді білі. Плоди у вигляді дрібних горішків
Заготівлю проводять у період цвітіння, в липні, в деяких регіонах можна робити другий збір у вересні-жовтні. На культурних плантаціях чебрець прибирають сінокосарками. Скошену траву сушать на відкритому повітрі під навісами. Зберігається в тюках і мішках у вентильованих приміщеннях. Термін зберігання — до року.
Містить ефірну олію, важливими компонентами якої є тимол і карвакол. Також в олії виявлені n-цимол, ліналол, борнеол. Трава чебрецю також має органічні кислоти: тритерпенову, урсолову, олеанову, кавову, хінну, хлорогенову; смоли, флавоноїди, дубильні речовини.
Чебрець має відхаркувальні властивості, посилює активність миготливого епітелію верхніх дихальних шляхів, збільшує секрецію бронхіальних залоз. Робить рідшою мокроту. Обволікаюче діє на слизові. Має антибактеріальну активність. Флавоноїди забезпечують здатність знімати спазм з бронхів.
Найбільш широко використовується при захворюваннях органів дихання: бронхітах, трахеїтах, ларинготрахеїтах, ларингіті, бронхопневмонії. Також — при захворюваннях шлунка, що супроводжуються зниженням шлункової секреції, метеоризмом, атонією або спазмом кишечнику. Застосовується в полосканнях при запальних захворюваннях порожнини рота і глотки. Ванни з чебрецем і примочки застосовують при захворюваннях шкіри.
Щоб приготувати настій з чебрецю звичайного, 2 столові ложки або 10 грамів сухої трави заливають склянкою гарячої води і нагрівають у закритому емальованому посуді на водяній бані 15 хвилин. Потім остуджують 45 хвилин при кімнатній температурі, проціджують і відтискають траву. Одержаний відвар доводять до 200 мл кип’яченою водою. Відвар зберігають до 2 діб, приймають по 1 столовій ложці 2−3 рази на день. Для отримання відвару з чебрецю траву рослини заливають окропом у співвідношенні 1:10, гріють на водяній бані 30 хвилин. Приймають по 1−2 столові ложки 3−5 разів на добу.
Зелень чебрецю звичайного широко використовується як приправа: в салатах, супах, соусах, рибних, м’ясних і овочевих стравах, при консервуванні. Використовується в приготуванні жирних страв, яєчні, фаршів.
При передозуванні може викликати нудоту. Тимол може спровокувати гіперфункцію щитовидної залози.
Протипоказаний чебрець при хворобах нирок і печінки, в ранньому дитячому віці і при вагітності.
