Овоч, потрібний усім

З її допомогою радили лікувати курячу сліпоту, хвороби нирок, використовували її як протизапальний та болезаспокійливий засіб, зазначали, що вона корисна і за геморою, і за кашлю.

На наші землі морква по­трапила близько XVI століття, загалом ставши незамінним продуктом харчування, щедро наділеним також і цілющою си­лою.

Морква багата на вітаміни групи В, D, Е, Н, К, Р, PP. Вона містить велику кількість кароти­ну та неабиякий комплекс біоло­гічно активних речовин.

Щоб морква не втратила своїх лікувальних властивостей, треба правильно вміти її при­готувати. І перш за все, знати, що для приготування моркви потрібно менше часу, ніж для багатьох інших овочів. Вживаю­чи моркву, потрібно пам’ятати, що її постійним супутником має бути олія, без неї коренеплід втрачає найцінніше – каротин. Не кладіть в суп чи борщ морк­ву, попередньо не підсмаживши її на олії. Адже лише у поєднанні з жиром каротин переходить у вітамін А, який зумовлює нор­мальний обмін речовин, сприяє росту, фізичному і розумовому розвитку, підвищує стійкість до інфекцій, забезпечує нор­мальну функцію зору. Отже, для кращого засвоєння вітаміну А і коренеплоди моркви, і навіть сік, призначений хворим, кра­ще вживати з олією чи вершко­вим маслом або сметаною. І ще одна важлива порада: моркву для варіння кидайте тільки в окріп.

Чомусь поширена думка, що найкорисніший у цьому корене­плоді сік. Так, моркву справді рекомендують за недокрів’я, га­стритів з пониженою кислотністю шлункового соку, проти глистів (особливо гостриць і аскаридів). Про те це ніяк не означає, що клітковину, яка залишилася після переробки, потрібно викидати. З неї можна приготувати смачні оладки, котлети, бабку. Потуш­кувати з маслом до готовності, змішати з сиром, додаючи цу­кор, і полити сметаною (на 300 г моркви – 400 г сиру, 1 ст. ложка вершкового масла, 0,5 склянки сметани, цукор за смаком).

Читайте також: Ревінь – рослина «для пирогів» та здоров’я

Валентина Миколів