Алергія на цвітіння

Про сезонний алергічний ринокон’юнктивіт (поліноз), цілком ймовірно, хтось і не чув. Зате про сезонну алергію, сінну лихоманку, алергію на тополиний пух чи на пилок знає значно більше людей, ніж тих, хто справді від неї страждає. Насправді всі поширені назви алергічних проявів, так чи інакше пов’язаних з цвітінням рослин, є не що інше, як поліноз у всьому його розмаїтті.

Час полінозу настає, як тільки на деревах і кущах по­чинають пробиватися перші бруньки, а із землі з’являються па­ростки молодої трави. І тягнеться аж до перших морозів – провісни­ків швидкої зими.

Щоб уникнути контакту з алер­геном, можна скористатися спеці­альною картою пилку.

Сезонна алергія чітко слідує за ботанічними фазами. Перша хви­ля полінозу, як правило, припадає на кінець березня – початок квітня. Друга настає з цвітінням злаків та трав у червні-липні. Останній пік – кінець літа, коли цвітуть полинові та бур’янні трави. Серед людей, які страждають від полінозу, є такі, хто лише навесні, наприклад, від­чуває легке нездужання. А дехто починає хворіти у квітні та закінчує із першими заморозками. Сезон весна-літо для них – справжнє ви­пробування на міцність.

Поліноз, як і всі інші алергічні за­хворювання, має хронічний харак­тер. Позбутися його, на жаль, не можна. Є лише один дієвий засіб боротьби проти сезонної алергії: вчасно розпізнати недугу і вжити адекватних заходів, щоб хвороба ніяк не проявлялася або перебіга­ла у легкій формі, яка не впливає на якість життя.

Клінічні прояви полінозу прак­тично ідентичні із застудними: не­жить; закладеність носа; дряпан­ня у горлі; сльозотеча; втома та роздратованість; кашель; швидка стомлюваність; загальне відчуття захворювання, незважаючи на від­сутність підвищеної температури тіла.

Саме схожість симптоматики алергічного захворювання з вірус­ним спершу може вводити в оману не лише пацієнта, а й дільничного терапевта чи педіатра.

Виявіть більше уваги до себе. Це не означає, що потрібно ста­вити діагноз самостійно та при­значати лікування «по Інтернету»! Але якщо ви бачите, що дитина або ви самі щороку приблизно в один і той же час починаєте хворі­ти: з’являється кашель, чхання, не­жить, сльозотеча, повідомте лікаря про цю закономірність.

Сімейному лікарю обов’язково потрібно повідомити про те, що симптоми «застуди» з’являються раптово, без жодної причини; по­силюються з виходом на вулицю та особливо з виїздом на природу; повертаються з певною періодич­ністю; довго не минають або мають хронічний характер, незважаючи на противірусне лікування.

Є певний перелік мінімальних скринінгових обстежень, результа­ти яких підтвердять чи спростують настороженість щодо алергії. На їх підставі дільничний лікар видасть скерування до алерголога для уточнення спектра сенсибілізації та призначення адекватного ліку­вання. Призначення специфічних алерготестів – прерогатива лікаря-алерголога, і лише він вирішує, по­трібно їх робити чи ні.

Нині найпоширеніші два основні види лікування сезонної алергії

Симптоматична терапія

По­лягає у прийомі призначених ліка­рем медикаментозних засобів, які знімають симптоми алергії. У пере­важній більшості випадків це сучас­ні антигістамінні препарати, зручні у застосуванні: вони не мають се­дативного ефекту, а прийом часто обмежується однією таблеткою на добу. Якщо лікування призначено, важливо дотримуватися регуляр­ності, приймати ліки за перших симптомів хвороби. Бо будь-який пережитий алергічний епізод ви­кликає таку запальну бурю всере­дині організму, яка може мати довгі та тяжкі наслідки, а сама хвороба лише посилюватиметься. Думати «перетерплю якось цей нежить без піґулок» – значить свідомо підво­дити свій організм під удар.

Симптоматичне лікування може включати, крім таблеток, викорис­тання гормональних спреїв для носа, інгаляцій... Але терапія су­воро індивідуальна, призначити її може лише кваліфікований лікар-алерголог.

Правильно призначене ліку­вання пригнічуватиме прояви хво­роби та стримуватиме її розвиток. Але якщо захворювання має важ­ку форму або погано піддається симптоматичній терапії (або не піддається взагалі), якщо його перебіг щоразу довший і склад­ніший, тоді, цілком ймовірно, до­ведеться вдатися до специфічної імунотерапії.

Алерген-специфічна імуно­терапія (АСІТ; алерговакцина­ція)

Суть алерговакцинації у тому, що після діагностики алергопато­логії призначають дозований при­йом тих речовин, які її провокують. Поступово дози збільшують. Зго­дом, після повного курсу вакци­нації, стикаючись з алергеном у звичному житті, організм на нього просто не реагує.

Звичайна тривалість АСІТ – від 3 до 5 років. Дослідження показу­ють, що за трирічного курсу АСІТ період ремісії може тривати до 7-8 років. Схема проведення вакцина­ції залежить від виробника, але в будь-якому курсі є фаза, що ініці­ює термін від 1 тижня до 2 місяців (коли поступово збільшується доза алергену до максимальної) і під­тримувальна фаза (регулярно при­ймають максимально сприйнят­ливу дозу для досягнення стійкого терапевтичного ефекту).

Раніше таку вакцинацію про­водили лише підшкірно та поза сезоном цвітіння, тобто в осінньо-зимовий період. Нині є альтерна­тива таблеток і крапель, причому призначають вакцину як на початку сезону цвітіння, так і під час нього. На відміну від симптоматичного методу лікування, який просто по­збавляє симптомів полінозу, алер­ген-специфічна імунотерапія до­зволяє переналаштувати роботу імунної системи. За статистикою, ефективність цього методу близько 80%: це поліпшення якості життя, відсутність переходу алергії у важчі форми.

Є два важливі моменти для при­значення алерговакцинації:

• лише лікар-алерголог може об’єктивно оцінити необхідність застосування алерген-специфіч­ної імунотерапії та призначити її, оскільки цей метод лікування має низку протипоказань;
• алерговакцинацію проводять лише здоровій людині. Якщо є про­яви застуди чи загострення алер­гічних захворювань, цей спосіб ви­користовувати не можна.
• Проте навіть за призначеного лікування і суворого його дотри­мання абсолютно не зайвим є ви­конання певних правил, особливо у сезон активності алергенпрово­куючих факторів:
• частіше вмиватися;
• міняти одяг, бо на ньому осі­дають алергени і, відповідно, під­тримують прояв симптомів;
• використовувати домашні фільтри, що очищають повітря від мікрочастинок пилку;
• носити окуляри, щоб прикри­ти слизову оболонку очей;
• використовувати, за потреби, марлеві пов’язки.
• І дотримуватись цих правил ре­гулярно та неухильно.

Читайте також: Восени рівень інфекційної захворюваності зросте