Рентгенографія чи флюорографія… У чому різниця? Що із них більш безпечне?

— Юліє Сергіївно, що таке рентгенографія, а що — флюо­рографія?

— Рентгенографія — це мето­дика отримання зображення на рентгенівській плівці внаслідок проходження через тіло рентге­нівських променів. До речі, перші знімки в Х-променях зробив ви­датний український вчений Іван Пулюй ще 1895 р. за допомогою «лампи Пулюя».

Цей метод вирізняється своєю простотою, він не обтяжливий для хворого. Знімки можна робити як у рентгенівському кабінеті, так і безпосередньо в операційній, перев’язочній або навіть у палаті (за допомогою пересувних рент­генівських установок). На знімках виходить чітке зображення біль­шості органів.

Під час флюорографії теж від­бувається опромінення об'єкта для дослідження, тільки форму­ється знімок рентгенівського зо­браження з флюоресцентного екрана.

Вона входить до числа обов’язкових процедур за прохо­дження медичних оглядів та дис­пансеризації. Її часто призначали за радянських часів.

— Коли частіше лікарі вико­ристовують флюорографію, а коли — рентгенографію?

— Флюорографія більше ви­користовується як скринінговий метод для виявлення туберкульо­зу та онкозахворювання легень, а також з метою профілактичних оглядів. Проте вона є менш ін­формативною й не застосовуєть­ся для обстеження інших органів.

Рентгендіагностика дозволяє отримати більш детальну інфор­мацію й застосовується у таких випадках:

• за підозри на пневмонію, плеврит;
• для детальної оцінки змін ле­геневої тканини у випадку тубер­кульозу;
• за травми грудної клітки;
• для оцінки стану серця та ор­ганів середостіння;
• для динамічного спостере­ження за лікуванням.

Також рентгенографію активно застосовують для оцінки змін ін­ших органів та систем.

— Який із цих методів діа­гностики більш безпечний?

— Зараз неможливо сказати, чи за флюорографії використовуєть­ся менша доза опромінення. Адже сучасні апарати для рентгеногра­фії теж дозволяють провести до­слідження з мінімальною дозою радіації.

Записала Анна Врублевська.