Фантомні сирени

Як впоратися зі звуком, якого немає

Фантомні сирени – це коли ви чуєте звук повітряної тривоги, якої насправді немає. На високий рівень тривоги впливають невизначеність майбутнього та відсутність контролю над ситуацією.

Кожного дня російські загарб­ники обстрілюють українські міс­та. Кожного дня про небезпеку людей попереджають сирени. Од­нак все більше українців стикаються з незвичним для них станом: навіть з відсутності повітряної тривоги вони чують її звук. Це називається фантом­ними сиренами.

Читайте також: Як пережити шок

Коли людина отримає надто силь­ну психологічну травму, у неї може ви­никнути посттравматичний стресовий розлад або/та дереалізація. Наприклад, останній притаманні відчуття нереальності чи віддаленості світу та порушення пам’яті.

Симптом фантомної сирени – це стан, коли у повній тиші ви чуєте си­рени, яких насправді нема. Перевіря­єте повідомлення, вікно. Здалося. Це сирени вашої тривоги.

Що робити?

Порада №1 – перевірте реаль­ність і «заземліться». Вам потрібно поговорити про стрес з близькими. Вимити обличчя або руки холодною водою. Сісти та перелічити предмети, які бачите у кімнаті. Також варто до­торкнутися до тіла – важливо повер­нути себе через тіло до реальності.

Порада №2 – закрийте базові по­треби. Поїжте тепле й зробіть гарячий чай, пийте воду. За можливості спро­буйте нормально посапати. Обійміть того, хто поруч з вами. Також психо­логи рекомендують, залишити собі час без новин і телефону, заздалегідь попросивши близьких зателефонува­ти у випадку тривоги.

Порада №3 – уповільніть рухи, ре­акцію, розмови, коли нема реальної загрози.

Порада №4 – візьміть контроль над ситуацією. Найперше домовити­ся зі сусідами та друзями, як діяти під час екстерної ситуації, та організуй­те чергування. Напишіть покроковий план дій, якщо тривога є справжньою. Зокрема, поділити обов’язки з близь­кими, щоб всі чітко знали, хто вимикає газ, а хто бере речі. Розкладіть необ­хідні речі на місця, щоб їх легко було знайти. Окремо підготуйте одяг, який треба одягти на себе під час евакуації до укриття.

Поки стрес залишається хроніч­ним, ми всі у пастці дереалізації. З цим наша психіка впорається, якщо хоч трохи закривати базові потреби. Нині варто мінімізувати симптоми, щоб залишатись у тонусі та реагува­ти, зважаючи на ситуацію.

Читайте також: «Треба дати дитині трохи любові, і тоді вона може відштовхнутися і сама рухатися далі»

Схожі новини