Чому ми забуваємо події минулого?

Більшості людей, які мають хорошу пам’ять, згадати чіткі деталі деякої інформації через тривалий період часу здається непростим завданням. Неврологи нездатність пам’ятати вважають наслідком виходу з ладу механізмів мозку, де зберігається інформація.

Нове дослідження двох вчених з Торонтського університету (Канада) пропонує альтернативну теорію: мета пам’яті полягає не в передачі точної інфор­мації з плином часу, а в тому, щоб оптимізу­вати розумовий процес прийняття рішень, чіпляючись виключно за цінну інформацію.

«Важливо, щоб мозок забував неактуальні деталі, натомість зосередився на речах, які допоможуть приймати рішення в реально­му світі», – сказав Блейк Річардс, співавтор цього дослідження.

У статті, опублікованій у журналі Neuron, аналізувалася наукова література щодо збереження пам’яті і забудькуватості або швидкоплинності. Недавнє дослідження відкрило механізми мозку, які сприяють забуванню, яке показує, що це важливий компонент нашої пам’яті, що стосується її якості. Мозок зберігає найбільш цінну ін­формацію, відкидаючи решту для оптимі­зації прийняття рішення.

«Ми знайшли чис­ленні свідоцтва недавнього дослідження, що існують механізми, які сприяють втраті пам’яті, і вони відрізняються від тих, що беруть участь у збереженні інформації», – говорить Пол Франкленд, співавтор дослі­дження.

Одним з таких механізмів є ослаблення або усунення синаптичних зв’язків між нейронами, де закодовані спогади. Іншим ме­ханізмом є утворення зі стовбурових клітин нових нейронів. Таким чином, оскільки нові нейрони об’єднані в гіпокамп, нові сполуки замінюють спогади, що зберігаються в цих ланцюгах, тому діти забувають так багато інформації, оскільки їхній гіпокамп не при­пиняє створювати нові нейрони. Викорис­товуючи принципи навчання, вчені визначи­ли, що є взаємодія між запам’ятовуванням і забудькуватістю, яка дозволяє нам при­ймати більш зважені рішення.

По-перше, забудькуватість дозволяє адаптуватися до нових ситуацій, відпускаючи застарілу і таку, що потенційно може вводити в оману інформацію, яка вже не може допомогти нам. По-друге, стирання в пам’яті минулих подій дозволяє узагальни­ти минулі події стосовно нових. Щодо штуч­ного інтелекту це відомо як «регуляриза­ція» і «робота» шляхом створення простих комп’ютерних моделей, які віддають пріоритет основній інформації, але усувають деякі деталі. Пам’ять у людському мозку працює аналогічним чином. Отже, середовище, що постійно змінюється, може вима­гати, щоб ми пам’ятали менше старого.

Читайте також: Мозок психопата

Руслан Сергієнко.